Постанова № 74869930, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 736/1620/17 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.03.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії;

- скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 № 121 в частині відмови позивачу в отриманні одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі встановленому пп. Б п. 1 ст. 16.2 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про виконання рішення суду та звільнити його від сплати судового збору.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.03.2017 позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 24.11.2017, № 121, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, згідно з підпунктом 1 пункту 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ОСОБА_2 та Міністерство оборони України звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить змінити оскаржувану постанову; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу III група інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії була встановлена 28.04.2016, що підтверджується виданою довідкою Серія АВА № 029641 від 28.04.2016.

Позивач звернувся із заявою на адресу Корюківського РВК, де перебуває на військовому обліку, про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності. Корюківським РВК його заява була направлена на адресу Чернігівського ОВК для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. Чернігівський ОВК повідомив його, що його документи відпрацьовані і направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Департамент фінансів Міністерства оборони України своїм листом повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги немає, оскільки Закон України від 04.07.2012 № 5040-УІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову КМ України від 25.12.2013 № 975) набрав чинності з 01.01.2014 року. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тобто, дія постанови КМ України від 25.12.2013 № 975 та нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014. Оскільки дія вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01.01.2014), то і підстав для розгляду поданих документів не вбачається, документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогами постанови КМ України від 25.12.2013 № 975.

Позивач не погодився з відмовою Департаменту фінансів відповідача Міністерства оборони України подати пропозиції Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, оскаржив таку відмову до Чернігівського окружного адміністративного суду, постановою якого від 19.10.2017 з урахуванням змін внесених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2017 його позов було задоволено, Міністерство оборони України зобов'язано було розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Після виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 позивач отримав протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 121 від 24.11.2017, в якому комісія прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, бо згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а йому інвалідність встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, оскільки виплата зазначеної допомоги гарантована йому Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмовляючи у призначенні виплати одноразової грошової допомоги позивачу, Міністерство оборони України діяло всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - 28.04.2016, і станом на 28.04.2016 діяв Порядок № 975, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин постанови КМ України від 25.12.2013 № 975 замість Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 06.04.2017 № 2004-VIII призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги по інвалідності, у зв'язку із чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надано належні документи, якими підтверджувалось би право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

В силу вимог статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як свідчать матеріали справи, рішенням центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої ноги, контузія головного мозку пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 23).

Медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.04.2016, яка настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою серії АВА № 029641 від 28.04.2016 (а.с. 25 зворот).

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, а саме:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як зазначено вище, позивачу 3 група інвалідності встановлена 28.04.2016.

Колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 у справі № К/800/1679/14 та постанові Верховного суду України в від 10.03.2015 № 21-563а14.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена 28.04.2016, то Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинно було керуватися п. 6 Порядку, затвердженого 25.12.2013 № 975, та повинно було призначити та виплатити її у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

При цьому, щодо посилань позивача на начебто протиправне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин постанови КМ України від 25.12.2013 № 975 замість Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 06.04.2017 № 2004-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач звертався до відповідача та відповідно йому було відмовлено у здійсненні призначення одноразової грошової допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та частиною 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Для встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку займав позивач при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 28.04.2016 - день встановлення позивачу інвалідності 3 групи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно пункту другого постанови Кабінету Міністрів України № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи.

Третю групу інвалідності позивачу було встановлено 28.04.2016.

Отже, на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги (28.04.2016) діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 822/6118/15 від 27.02.2018.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменка В.В.,

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлений 21.06.2018.