Постанова № 74869927, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/581/18 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправну бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради в частині ненадання пільги та сплатити компенсації передбачені пунктах 1, 4, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року по липень 2017 року;

- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради надати пільги та сплатити компенсації передбачені пунктах 1, 4, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року по липень 2017 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, про що Чернігівською обласною державною адміністрацією видано посвідчення серії А № 425086 від 12.09.2006 та вкладку до нього № 328 від 29.07.2013 (а.с. 37).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі № 825/133/17 визнано незаконною бездіяльність управління в частині невідкоригування інформації в ЄДАРП про статус пільговика ОСОБА_2 з 2013 року, згідно довідки МСЕК № 1 сер. АВ № 0111387 від 02.07.2013 та вкладки № 328 від 29.07.2013; зобов'язано управління відкоригувати інформацію в ЄДАРП з липня 2013 року про пільговика ОСОБА_2, як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, на підставі вкладки № 328 від 29.07.2013, та довідки МСЕК № 1 сер. АВ № 0111387 від 02.07.2013, вилучити інформацію з ЄДАРП про статус, який передбачений ст. 36-38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та замінити даний період інформацією про статус, який передбачений ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В подальшому відповідачем було виконано рішення суду Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі № 825/133/17, а саме - відкоригована інформація в ЄДАРП з травня 2012 року про пільговика ОСОБА_2, як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

На вимогу представника позивача управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради була видана копія персональної облікової картки - «відкоригованої» на ім'я ОСОБА_2 з якої вбачається, що рішення суду належно виконано, інформація про статус, який передбачений ст. 36-38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» в Україні з ЄДАРП вилучена та замінена на інформацію про статус, який передбачений ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

14.08.2017 позивач для належного користування своїми правами щодо отримання пільг та компенсацій, передбачених пунктах 1, 4, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року по липень 2017 року, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради з проханням в досудовому порядку компенсувати вказані пільги та компенсації, передбачені ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 17.08.2017 № 12-08/21979 управління праці та соціального захисту Заселення Деснянської районної у м. Чернігові ради відмовилось компенсувати позивачу передбачені пільги (а.с. 9-10).

Вважаючи відмову відповідача у наданні пільг та виплаті вищевказаних компенсацій протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи на компенсацію в повному обсязі, за рахунок державного бюджету, вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відмовляючи позивачу у наданні пільг та виплаті вищевказаних компенсацій управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А № 425086 від 12.09.2006 та вкладкою до нього № 328 від 29.07.2013 (а.с. 37).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону передбачено безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» від 17.08.1998 № 1303, безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.

Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.

Витрати, пов'язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров'я.

Визначення права на отримання окремими групами населення пільг щодо забезпечення лікарськими засобами у разі амбулаторного лікування за рецептами лікарів, які відпускаються залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підтвердження використання лікарських засобів позивачем надано до суду першої інстанції довідку про встановлення діагнозу, в якій також вказано про потребу вживання позивачем відповідних ліків (а.с. 19). Крім того надано розрахунок роздрібної ціни вказаних ліків (а.с. 20).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Згідно п. 9 Порядку організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 854 для взяття на облік для забезпечення путівкою, постраждалий віднесений до 1 категорії, подає органу соціального захисту населення заяву про взяття на облік для отримання путівки за формою затвердженою Мінсоцполітики, довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою 070/о, копію посвідчення громадянина віднесеного до категорії 1 (із вкладкою) та копію паспорта.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі поданих заяв ОСОБА_2 від 14.01.2011 та 04.01.2012 позивача було постановлено на облік для отримання у 2012 та 2013 роках путівок для санаторно-курортного лікування, але на лікуванні вона не перебувала й компенсації за путівки не отримувала.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 16.05.2000 № 800, що діяла до 23.03.2013, а саме п. 17, передбачено, що у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах установлених Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.03.2013 № 261, що діяла з 23.03.2013 (втрата чинності 01.01.2017), а саме п. 23 передбачено, що у разі коли постраждала особа чи потерпіла дитина протягом року перебувала на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, але не отримувала її (крім випадку відмови від путівки), така особа або дитина має право на отримання грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування в установленому законодавством розмірі. Для виплати такої компенсації лікування постраждала особа чи один із батьків потерпілої дитини або особа, яка їх замінює, подає місцевому органові за місцем проживання заяву про виплату грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування та необхідні підтверджуючі документи.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 2014 року по 2016 позивач у черзі для отримання путівки не перебувала й компенсації не отримувала.

Заява на забезпечення санаторно-курортною путівкою в 2017 році була подана ОСОБА_2 25.08.2016.

З 01.01.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2016 № 854, якою затверджено «Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено новий механізм оплати послуг із санаторно-курортного лікування. Безоплатне забезпечення путівками проводиться шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно- курортним закладам та закладам відпочинку за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 10.05.2017 по 27.05.2017 ОСОБА_2 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в Менському санаторії «Остреч».

Таким чином, забезпечення санаторно-курортним лікуванням позивача виконано в не повному обсязі.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Так, відповідно до пункту 19 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, у тому числі, безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

Підпунктом 13 пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (який діяв до того, як його було виключено постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2016 № 759 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 і від 14.05.2015 № 285») було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред'явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад.

Однак, виключення вищевказаного положення із пункту 3 Порядку, що передбачав механізм відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом, на думку суду, не може бути підставою для не проведення виплати компенсації вартості квитків на проїзд за період з 2012 по липень 2017 року з огляду на положення статті 22 Конституції України та є невиправданим втручанням в право ОСОБА_2, передбачене статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад в повному обсязі визначено пунктом 19 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу ніж вищевказаний Порядок.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію в повному обсязі, за рахунок державного бюджету, вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання противоправною бездіяльності відповідача в частині ненадання позивачу вказаних пільг та сплати компенсації за період з травня 2012 року по липень 2017 року та зобов'язання відповідача надати позивачу пільги та сплатити компенсації, передбачені пунктами 1, 4, 15, 19, 22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року по липень 2017 року підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним строком, не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на те, що невчинення суб'єктом владних повноважень дій, які він зобов'язаний був і міг вчинити (у разі встановлення таких обставин), за своєю суттю є бездіяльністю такого суб'єкта, його триваючою пасивною поведінкою, яка не має чітко окреслених часових меж.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлений 14.06.2018.