Постанова № 74869880, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5456/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Трейдінг» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Прожект», головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту державної архітекутрно-будівельної інспекції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О ВИ Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармен-Трейдінг» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 26.03.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Разом з позовною заявою позивачем також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 26.03.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт до розгляду справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення позову фактично ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, приписом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 26.03.2018 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармен Трейдінг» усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил у термін до 26.04.2018.

Приписом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 26.03.2018 з 26.03.2018 зупинено виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція майнового комплексу під торговельно-господарський комплекс з підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва» до усунення виявлених порушень.

Так, звертаючись до суду із клопотанням про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармен-Трейдінг» зазначило, що видання приписів впливає на можливість виконання замовником взятих на себе обов'язків перед іншими суб'єктами, в тому числі і перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт». Позивач зазначає, що будівництво об'єкту здійснюється на кошти інвесторів, права яких, у разі реалізації приписів будуть порушені (зокрема, в частині строків введення об'єкту будівництва в експлуатацію), у зв'язку з чим у них виникне право застосувати до замовника будівництва санкції за порушення строків будівництва. Також позивач вказує, що через рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві відбувається простій будівельної техніки та робітників, що призводить до значних матеріальних втрат. При цьому, позивач зазначає про очевидність ознак протиправності рішень, оскільки перевірка проведена з перевищенням повноважень Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, а приписи виписані не уповноваженому суб'єкту перевірки: оскаржувані приписи видані керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Трейдінг» ОСОБА_3., проте згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником товариства є ОСОБА_2

Судом першої інстанції визнано наведені обставини достатніми для задоволення заявленого клопотання про забезпечення позову.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст. 150 КАС України).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Зі змісту клопотання про забезпечення позову вбачається посилання позивача лише на наявність ознак незаконності оскаржуваного рішення, що, на думку колегії суддів, є обґрунтуванням предмету позову, яке підлягає перевірці та оцінці під час судового розгляду справи.

Між тим, позивач належним чином не обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Дослідивши зміст клопотання позивача та матеріали справи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення даного адміністративного позову, зокрема з тих підстав, що заявником не конкретизовано яких саме зусиль буде змушений він докласти та яких понесе витрат у разі невжиття судом заходів, про які він просить.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки предметом позову є скасування прийнятого відповідачем рішення, тобто позов не містить вимог зобов'язального характеру (таких, що підлягали б дієвому виконанню), відсутні будь-які перешкоди у виконанні судового рішення (у випадку задоволення позову).

Таким чином, не підтверджується існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

В той же час, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних приписів є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 - скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Трейдінг» про забезпечення позову - відмовити.

Повний текст постанови складено «20 » червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає.

Головуючого судді В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма