Постанова № 74869849, 20.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року справа №812/335/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року (повний текст складено 10 квітня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/335/18 (суддя І інстанції - Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання призначити пенсію за віком, -

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання призначити пенсію за віком.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 04 вересня 2017 року позивач звернувся до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою, у якій просив призначити пенсію за віком. 09 січня 2018 року позивач отримав рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком № 81 від 26.12.2017. 23 січня 2018 року позивач отримав лист області № 5/К-14, в якому було вказано, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, до загального стажу увійшли періоди роботи з 01.01.1975 по 24.07.1978 - навчання; 23.10.1978 - 08.05.1981; 12.05.1981 - 13.06.1983 - військова служба; 09.09.1983 - 16.02.1984 - список № 1; 17.02.1984 - 17.02.1984; 11.03.1984 - 02.04.1984; 01.06.1984 - 18.09.1989 - список № 2; 12.10.1989 - 21.08.1992; 09.09.1992 - 31.12.1992; 01.01.1993 - 31.03.1993; 01.05.1993 - 31.12.1993; 01.01.1994 - 31.12.1994; 01.01.1995 - 30.06.1995; 01.01.2004 - 02.07.2005. Також було вказано, що під час розрахунку стажу не був врахований період роботи на Державному виробничо-комерційному підприємстві "Синтез" з 01.01.1995 по 30.06.2003 у зв'язку з відсутністю у індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей, які підтверджують роботу на підприємстві у цей період. До загального стажу також не був врахований період роботи у Рубіжанській організації відродження фізичної культури та спорту "Орфей" з 01.07.2003 по 04.09.2017 з тих самих причин. Було враховано тільки 01 місяць 20 днів, за які сплачені страхові внески.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки той факт, що відраховані із заробітної плати позивача страхові внески не потрапили до Пенсійного фонду України, не повинен впливати та відображатися на законних правах та інтересах позивача. Тобто, обов'язок щодо сплати страхових внесків до УПФУ покладено на роботодавця, тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд: - визнати неправомірним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 81 від 26.12.2017 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком та зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 28.08.2017.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 812/335/18 у задоволенні позову - відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ст. 254 Кодексу законів про працю не сплата підприємством, установою організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема пенсії.

Відповідачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 04 вересня 2017 року звернувся до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 52-53).

Рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 81 від 26 грудня 2017 року було відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 23-24).

09 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення щодо розрахунку відповідачем стажу роботи ОСОБА_2 (а.с. 26).

Відповідачем на адресу ОСОБА_2 було направлено лист № 5/К-14 від 23.01.2018 щодо розрахунку стажу, у якому зазначено, що за матеріалами пенсійної справи до загального стажу увійшли наступні періоди: з 01.01.1975 по 24.07.1978 - навчання; 23.10.1978 - 08.05.1981; 12.05.1981 - 13.06.1983 - військова служба; 09.09.1983 - 16.02.1984 - список № 1; 17.02.1984 - 17.02.1984; 11.03.1984 - 02.04.1984; 01.06.1984 - 18.09.1989 - список № 2; 12.10.1989 - 21.08.1992; 09.09.1992 - 31.12.1992; 01.01.1993 - 31.03.1993; 01.05.1993 - 31.12.1993; 01.01.1994 - 31.12.1994; 01.01.1995 - 30.06.1995; 01.01.2004 - 02.07.2005. Також було вказано, що під час розрахунку стажу не був врахований період роботи на Державному виробничо-комерційному підприємстві "Синтез" з 01.01.1995 по 30.06.2003 у зв'язку з відсутністю у індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей, які підтверджують роботу на підприємстві у цей період. Тому до загального стажу увійшли лише ті періоди роботи у Державному виробничо-комерційному підприємстві "Синтез", які підтверджені довідкою про сплату збору до Пенсійного фонду України від 22.11.2017 № 36 (а.с. 63), а саме: з 09.09.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1993 по 31.03.1993, з 01.05.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 31.12.1994. Також у відповіді зазначено, під час розрахунку стажу з 01.07.2003 по теперішній час за період роботи в Рубіжанській оранізації відродження фізичної культури та спорту "Орфей", увійшли лише періоди за які сплачено страхові внески (а.с. 27-28).

Відповідно до протоколу Рубіжанського ОУПФУ Луганської області № 1389 від 26.12.2017 зарахований стаж ОСОБА_2 складає: робота за списком 1 - 00 років 05 місяців 08 днів, робота за списком № 2 - 05 років 03 місяців 19 днів, військова служба - 02 роки 01 місяців 02 днів, страховий стаж з 01.07.2000 - 00 років 01 місяців 20 днів, загальний стаж (після 2004 року) - 00 років 01 місяців 20 днів, загальний стаж - 19 років 00 місяців 25 днів.

Відповідно записів трудової книжки ОСОБА_2 від 12.10.1989, а саме запис № 22 з 09.09.1992 ОСОБА_2 прийнятий на посаду завідуючого оздоровчого комплексу, який з 02.04.1993 перейменовано в Державне виробничо-комерційне підприємство "Синтез", 30.06.2003 був звільнений за власним бажанням. Також згідно запису трудової книжки ОСОБА_2 під номером 25 з 01.07.2003 по теперішній час позивач працює у громадській організації відродження фізичної культури та спорту "Орфей" (а.с. 57-58).

Проте, з 01.01.2000 по 31.12.2005 у відомостях про страхувальників застрахованої особи значиться Рубіжанська організація відродження фізичної культури та спорту "Орфей" (а.с. 25, 90).

Відповідно до довідки про сплату збору до Пенсійного фонду України № 36 від 22.11.2017, яка видана Державному виробничо-комерційному підприємству "Синтез", про те що за період з 01.09.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1993 по 31.03.1993, з 01.05.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 30.06.1995 підприємство сплачувало збір до Пенсійного фонду України (а.с. 63).

Згідно із довідкою про сплату збору до Пенсійного фонду України № 37 від 22.11.2017, яка видана Рубіжанській молодіжній організації "Орфей" у період з 01.07.2003 по 31.12.2003 юридичною особою збір до Пенсійного фонду України не сплачувался (а.с. 64).

Відповідно до довідки про сплату збору до Пенсійного фонду України № 49 від 26.12.2017, яка видана Рубіжанській молодіжній організації "Орфей", про те що вона за період з 01.01.2004 по 31.07.2005 сплачувала збір до Пенсійного фонду України (а.с. 65).

Спірним питанням є незарахування до стажу роботи ОСОБА_2 період роботи з 01.04.1993 по 30.04.1993, з 01.07.1995 по 30.06.2003 на ДВКП "Сінтез", період роботи в Рубіжанській організації відродження фізичної культури та спорту "Орфей" з 01.07.2003 по 31.12.2003, з 04.01.2004 по 31.01.2004, з 04.02.2004 по 29.02.2004, з 04.03.2004 по 31.03.2004, з 04.04.2004 по 30.04.2004, з 04.05.2004 по 31.05.2004, з 04.06.2004 по 30.06.2004, з 04.07.2004 по 31.07.2004, з 04.08.2004 по 31.08.2004, з 04.09.2004 по 30.09.2004, з 04.10.2004 по 31.10.2004, з 04.11.2004 по 30.11.2004, з 04.12.2004 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 31.01.2005, з 03.02.2005 по 28.02.2005, з 03.03.2005 по 31.03.2005, з 03.04.2005 по 30.04.2005, з 03.05.2005 по 31.05.2005, з 03.06.2005 по 30.06.2005, з 03.07.2005 по день звернення до орагнів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доказів щодо сплати страхових внесків або оскарження позивачем дій страхувальників щодо не сплати таких внесків суду не надано. Зарахований загальний стаж ОСОБА_2 не дає йому права на призначення пенсії відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 20 Закону № 1058).

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у частині десятій статті 20 Закону № 1058 зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.

Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату законом покладено на страхувальника.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок невиконання ДВКП "Сінтез", Рубіжанською організацією відродження фізичної культури та спорту "Орфей" обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємствами-страхувальниками свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості у зазначених підприємствах по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періоду роботи з 01.04.1993 по 30.04.1993, з 01.07.1995 по 30.06.2003 на ДВКП "Сінтез", період роботи в Рубіжанській організації відродження фізичної культури та спорту "Орфей" з 01.07.2003 по 31.12.2003, з 04.01.2004 по 31.01.2004, з 04.02.2004 по 29.02.2004, з 04.03.2004 по 31.03.2004, з 04.04.2004 по 30.04.2004, з 04.05.2004 по 31.05.2004, з 04.06.2004 по 30.06.2004, з 04.07.2004 по 31.07.2004, з 04.08.2004 по 31.08.2004, з 04.09.2004 по 30.09.2004, з 04.10.2004 по 31.10.2004, з 04.11.2004 по 30.11.2004, з 04.12.2004 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 31.01.2005, з 03.02.2005 по 28.02.2005, з 03.03.2005 по 31.03.2005, з 03.04.2005 по 30.04.2005, з 03.05.2005 по 31.05.2005, з 03.06.2005 по 30.06.2005, з 03.07.2005 по день звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у справі справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) від 27.03.2018 року.

Розглядаючи справу справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) Верховний Суд зазначив, що Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 12 жовтня 2006 року по 18 червня 2007 року до страхового стажу за порушення, вчинене Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинський домобудівний комбінат», оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Щодо обраного позивачем способу захисту, а саме визнання неправомірним та скасування рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 81 від 26.12.2017 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком та зобов'язання Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 28.08.2017. В даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є саме визнання неправомірним та скасування рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 81 від 26.12.2017 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 28.08.2017, колегія суддів зазначає наступне. З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є призначення пенсії на пільгових умовах за віком.

У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статей 9, 245 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 вересня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 812/335/18 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 812/335/18 скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання призначити пенсію за віком - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 81 від 26.12.2017 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 вересня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41245565) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок