Постанова № 74869777, 05.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2018 року

справа № 804/7389/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НовоФарм» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НовоФарм» звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило скасувати наказ Офісу великих платників податків ДФС від 17.10.2017 №2308 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.10.2017 року №2308 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІІ «НовоФарм»».

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильність застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ з ІІ «НовоФарм» проведено відповідно до вимог пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78а на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року у справі №757/51714/17-к у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 року про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства України ТОВ з II «НовоФарм» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2016 року.

Таким чином, фахівці ОВПП ДФС мали усі законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з ІІ «НовоФарм».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.10.2017 начальником Офісу великих платників податків ДФС прийнято наказ №2308 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІІ«НовоФарм». (а.с. 15)

Згідно вказаного наказу, перевірку призначено з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, керуючись пп.20.1.4 ст. 20, п.75.1.2 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п. 78.4 ст.78 ПК України, у зв’язку з отриманням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року у справі №757/51714/17-к.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України)

Відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пп.78.1.4 п.78.1, п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка платника податків проводиться у разі отримання судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття рішення про проведення перевірки ТОВ з ІІ «НовоФарм» та видання наказу про її проведення стало надходження до відповідача листа Державної фіскальної служби України від 03.10.2017 року (вх.5171/8) №26411/7/99-99-14-05-02-17, згідно якого Департамент аудиту надсилає для виконання ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 року позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства України ТОВ з II «НОВОФАРМ» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2016 року.

Отже, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року у справі №757/51714/17-к, не було призначено перевірку ТОВ з II «НОВОФАРМ», як це передбачено пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, а було лише надано дозвіл на її проведення.

Поняття надати дозвіл на проведення перевірки, не є тотожним поняттю призначити перевірку в розумінні пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, яким визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону.

Таким чином, за відсутності рішення суду (слідчого судді) саме про призначення перевірки, призначення її наказом керівника контролюючого органу відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України є безпідставним, оскільки його норма однозначно регламентує обставини, за яких може бути здійснена перевірка, а саме таку перевірку перш за все повинен призначити суд, постановивши відповідне рішення про призначення перевірки.

Дана правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.04.2017 у справі №813/1007/16 (К/800/29416/16) та в ухвалі від 17.05.2017 у справі №818/545/16 (К/800/25377/16).

Крім того, вказаною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року організацію проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України.

Невід’ємною частиною рішення про призначення перевірки є як визначення суб’єкта, який підлягає перевірці, так і визначення суб’єкта, який здійснює перевірку, без чого не можливо здійснити її виконання. Оскільки слідчий суддя за вказаною нормою приймає рішення про здійснення перевірки, то саме він визначає і суб’єкта, на якого покладається обов’язок її проведення.

Враховуюче викладене та відповідно до положень пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, визначення контролюючого органу, на якого покладено здійснення перевірки, у випадку призначення перевірки слідчим суддею віднесено до компетенції саме слідчого судді.

Суб’єкт владних повноважень, на якого слідчим суддею покладено обов’язок з проведення перевірки, ні за Кримінальним процесуальним кодексом України, ні за Податковим кодексом України не уповноважений самостійно передавати повноваження щодо здійснення перевірки іншому суб’єкту владних повноважень, в протилежному випадку він перебирає на себе повноваження слідчого судді, чим виходить за межі своєї компетенції.

Оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року організацію проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України, прийняття оспорюваного наказу і здійснення перевірки іншим органом, зокрема Офісом великих платників податків ДФС, здійснено з порушенням компетенції та недотриманням податковим органом вимог слідчого судді встановлених в ухвалі від 06.09.2017 року, зокрема видання наказу про проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це передбачено слідчим суддею.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 820/4482/17.

Доводи податкового органу про обрання позивачем невірного способу захисту, колегією суддів визнаються неспроможними, оскільки передбачене пунктом 81.1 статті 81 ПК України право платника податків не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника податків, яким платник податків вправі скористатись на власний розсуд. Невикористання такого права жодним чином не може нівелювати допущені суб’єктом владних повноважень порушення під час призначення та проведення перевірки та виключати юридичні наслідки таких порушень.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, право платника податків на судовий захист та правова оцінка дій податкового органу на предмет їх відповідності наведеним критеріям, не може та не повинна залежати від того, чи скористався платник податків одним із способів захисту своїх прав.

Таке правозастосування відповідає також правовій позиції Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 21 січня 2015 року , відповідно до якої право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої.

Посилання відповідача в суді апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10 є безпідставним, оскільки у цій справі надана оцінка правовідносинам, які виникли до прийняття і вступу в дію Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 05.06.2018 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12.06.2018.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров