Постанова № 74869769, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 рокусправа № 808/2882/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронова С.В.

судді: Чепурнов Д.В. Мельник В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року

у адміністративній справі № 808/2882/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України про визнання дій протиправними та поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача та його зобов’язання поновити ОСОБА_1 на службі на посаді начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС України в Запорізькій області або у разі ліквідації цієї посади на іншу посаду з урахуванням класифікаційних характеристик, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу згідно з попередньо посадою, з забезпеченням негайного допуску позивача до роботи.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі з підстав неповного з’ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, не відповідності висновків суду наявним у справі матеріалам, а також допущення порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду у цій справі та прийняти нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд не надав належної оцінки факту існування двох наказів ГУМВС в Запорізькій області №18о/с від 21.01.2013 та №21о/с від 21.01.2013 з ідентичним змістом, та не зазначив який саме із вказаних наказів (№18о/с або №21о/с) не потрібно брати при вирішенні спору у цій справі, також як і не приділив уваги наведеним ним і його представником доводам про відсутність у відповідач його (ОСОБА_1С.) заяви та рапорту ОСОБА_2, які слугували підставою для прийняття вказаних наказів та з якими його не знайомили у визначеному законом порядку та не вручено до цього часу, а інформацію про них не внесено до його трудової книжки.

Окремо апелянт акцентує увагу на тому, що відповідачем не виконано належним чином ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2017 про витребування доказів, а саме надання належним чином засвідчених копій наказів ГУМВС в Запорізькій області №7о/с від 17.01.2012, №16о/с від 17.01.2013, №21о/с від 21.01.2013 з доказами про їх направлення та вручення, що позбавило суд можливості надати їм належну правову оцінку, тому на його думку суд не повинен був брати до уваги витяги з зазначених наказів як належні докази підтвердження правомірності його звільнення.

Як підставу для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі позивач також зазначає залишення судом поза увагою того, що Накази ГУМВС №18о/с від 21.01.2013 та №21о/с від 21.01.2013 фактично є поворотом виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №2а-0870/4850/11 від 11.01.2012 р., яке станом на 18.12.2012 вже було виконано шляхом видання наказу ГУМВС №5о/с від 16.01.2012 про поновлення на роботі і наказу ГУМВС №7о/с 17.01.2012 про звільнення з ОВС, з виплатою грошового забезпечення, внесенням до трудової книжки відповідного запису щодо служби в ОВС з 24.08.1984 по 17.01.2012, а з 18.01.2012 Пенсійним фондом України йому вже була призначена пенсія, і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у своїй постанові по справі №2а-0870/4850/11 від 18.12.2012 не вирішувалося питання здійснення повороту судового рішення, а ГУМВС в Запорізькій області у встановлений законом строк з відповідною заявою до цього суду не звертався.

Апелянт додатково також вказує на те, що наказ ГУМВС №18о/с від 21.01.2013 не стосується предмету спору у цій справі, оскільки не розповсюджується на наказ №16о/с від 17.01.2013, бо не скасовує його і не звільняє позивача із займаної посади, а лише у другій своїй частині дублює наказ №117о/с від 29.06.2004, який не є предметом спору. Тобто, на думку апелянта, він не може вважатися звільненим працівником оскільки після прийняття наказу ГУМВС України в Запорізькій області №16о/с від 17.01.2013 будь-якої процедури щодо його звільнення здійснено не було.

Мотивуючи помилковість висновків суду першої інстанції в частині висновків про остаточність рішення про звільнення позивача зі служби в ОВС з 29.06.2004, оскільки наказ ГУМВС України в Запорізькій області від 21.01.2013 №18о/с не оскаржувався, апелянт вказує на не ознайомлення його з цим наказом і відповідно відсутність у нього можливості його оскаржити, до того ж Наказ ГУМВС України №18о/с від 21.01.2013 не змінює та не скасовує наказ ГУМВС №16о/с від 17.01.2013, тобто не породжує юридичних наслідків щодо факту поновлення його на роботі з 17.01.2013, і як наслідок не потребує оскарження у судовому порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, позивач вважає, що ГУМВС в Запорізькій області всупереч встановленому законом порядку і з перевищенням наданих законом повноважень своїм наказом №18о/с від 21.01.2013 фактично прийняв рішення про поворот виконання судового рішення, що відноситься до виключної компетенції суду, а сам наказ №18о/с від 21.01.2013 не створив жодних юридичних наслідків, оскільки на його виконання не було здійснено жодної дії (повернення виплаченого мені середнього заробітку, заробітної плати, грошового забезпечення, змін щодо вислуги років, не внесено відповідних записів до трудової книжки, з вказаним наказом не ознайомлено зацікавлених осіб тощо), тому у суду є всі підстави вирішувати питання саме про поновлення його на роботі, оскільки підрозділ Національної поліції відповідно до компетенції не може скасовувати рішення іншої організації - органів внутрішніх справ або змінювати їх на власний розсуд

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу відбулося на підставі наказу ГУМВС України в Запорізькій області №117о/с від 29.06.2004 «По особовому складу», правомірність якого встановлено та підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року у справі №2а-0870/4850/11 (а.с.31), якою скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 (а.с.32-36) та відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справа України у Запорізькій області №117 від 29.06.2004 про його звільнення з займаної посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу ГУМВС України у Запорізькій області по ст.65 п.«а» Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України і про його поновлення на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу ГУМВС України у Запорізькій області.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, до часу перегляду в апеляційному порядку постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 р у справі №2а-0870/4850/11, вказане рішення було вже виконано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді шляхом винесення наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 16.01.2012 №5о/с, яким було відмінено пункт наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с і поновлено ОСОБА_1 на службі в ОВС, а в подальшому ОСОБА_1 за його ж заявою було звільнено з 17.01.2012 р. наказом ГУМВС України в Запорізькій області №7о/с від 17.01.2012, з виплатою на його користь при звільнені зі служби: середнього заробітку за три місяці; заробітної плати за період з 12.01.2012 по 17.01.2012; і внесенням до його трудової книжки відповідних записів щодо його служби в ОВС з 24.08.1984 по 17.01.2012; а вже з 18.01.2012 р. Пенсійним фондом України ОСОБА_1 була призначена пенсія.

Під час судового вирішення спору у цій справі судом першої інстанції також встановлено, а в суді апеляційної інстанції підтверджено, що наказ від 17.01.2013 №16о/с (а.с.57), яким відмінено пункт наказу ГУМВС від 17.01.2012 №7 о/с в частині звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1 (М-928255), та наказ №18о/с від 21.01.2013 (а.с.56), яким відмінено пункт наказу УМВС від 16.01.2012 р. №5о/с в частині відміни пункту наказу УМВС від 29.06.2004 №117о/с про звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1С.(М-928255) і визнано позивача ОСОБА_1 таким, що звільнений з органів внутрішніх справ наказом УМВС від 29.06.2004 №117о/с (а.с.81) – було видано ГУМВС України в Запорізькій області на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11, яка набрала законної сили, не скасована та є чинною.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про беззаперечність факту звільнення позивача (майора міліції ОСОБА_1 - М-928255) з ОВС на підставі наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с «По особовому складу» саме з 29.06.2004 р., а винесені відповідачем в період 2012-2013 р.р. накази (№5о/с, №7о/с, №16о/с, №17о/с) приймалися лише на виконання рішень, винесених у справі №2а-0870/4850/11Дніпропетровським окружним адміністративним судом (в частині негайного виконання) і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, яке набрало законної сили, оскільки виконання судових рішень у відносинах публічної служби є законодавчо встановленим обов'язком, а не правом роботодавця, який не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення зобов’язаний видати відповідний наказ.

Підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі стало те, що він помилково відокремлює один від одного накази ГУМВС від 17.01.2013 №16о/с (а.с.57) та від 21.01.2013 №18о/с (а.с.56), тобто, не бажаючи усвідомити, що вказані накази виносилися відповідачем саме у зв’язку з тим, що Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 18.12.2012 року було скасовано у справі №2а-0870/4850/11 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012, на підставі якої наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 16.01.2012 №5о/с - було відмінено пункт наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в ОВС та поновлено його на посаді, а вже наказом №7о/с від 17.01.2012 позивача було звільнено за його заявою з 17.01.2012 р. виплатою на його користь при звільнені зі служби: середнього заробітку за три місяці; заробітної плати за період з 12.01.2012 по 17.01.2012; та внесенням до його трудової книжки відповідних записів щодо його служби в ОВС з 24.08.1984 по 17.01.2012.

Тобто, ГУМВС України в Запорізькій області виносячи накази від 17.01.2013 №16о/с та від 21.01.2013 №18о/с – фактично привів у первісний стан правовідносини з позивачем, які закінчилися його звільненням з посади в ОВС з 29.06.2004 р., і ці накази є взаємопов’язаними між собою, та такими, що направлені на виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11.

Під час вирішення спору у цій справі судом першої та апеляційної інстанції встановлено, а позивачем та його представником підтверджено, що позивач по цій справі у січні 2012 р скористувався своїм правом та оформив і отримує призначене йому Пенсійним фондом України з 18.01.2012 р. пенсійне забезпечення, і відповідно станом на час набрання чинності з 07.11.2015 прийнятого Верховною Радою України 02.07.2015 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ (далі - Закон №580- VІІІ) – позивач на службі в ОВС вже не перебував, і у визначеному законом порядку свого бажання бути прийнятим на службу до поліції не виявляв, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на позивача не можуть розповсюджуватися положення пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, які стосуються виключно діючих співробітників міліції.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанцій у цій справі не спростовують, та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, тому апеляційна скарга позивача має бути залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року – залишити без змін

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник