Постанова № 74869754, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 рокусправа № 804/591/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Юрко І.В. Чумак С.Ю.

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1

За участю представників:

Прокурор – Дідкова А.О.

Представник позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 р. (суддя Кучма Костянтин Сергійович) в адміністративній справі № 804/591/18 за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ПАТ “Дніпроважмаш” на користь пенсійного фонду заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених за Списком №1 та Списком №2 за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 1 641 994,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV відповідач має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених за Списком №1 та Списком №2 за жовтень-листопад 2017 в розмірі 1 641 994,03 грн., які самостійно сплачені не були, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачає обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсії на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсії статусу загальнообов'язкового платежу.

Оскільки Список №1 віднесено до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то відсутній законодавчо встановлений обов'язок відповідача зі сплати відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які було призначено на підставі пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Дніпроважмаш” зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є страхувальником, яке повинно сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Колегією суддів встановлено, що колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш” були призначені та виплачувались пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «а», «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За обліковими даними позивача заборгованість Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш” по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1 та Списком № 2 за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 1 641 994,03 грн.

Наведена заборгованість виникла відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абзац третій пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).

Положеннями частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 6.1 частини 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у встановлених відсоткових розмірах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції №21-1).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції №21-1).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції №21-1).

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 Інструкції №21-1).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1 та Списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-XII.

Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1, Список №2), сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками, колегія суддів приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку покривати витрати на виплату та доставку пенсій таким особам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком №1 та за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в розмірі 1 641 994,03 грн. за період жовтень-листопад 2017 року, оскільки відповідач доказів добровільного погашення заборгованості не надав.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в адміністративній справі № 804/591/18- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття 20.06.2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.Ю. Чумак