Постанова № 74869742, 13.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2018 рокусправа № 808/4200/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Шальєва В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1

За участю представників:

Позивача – ОСОБА_2

Відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 р. (суддя Калашник Юлія Вікторівна) в адміністративній справі № 808/4200/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), про визнання протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0127481305 від 06.12.2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 06.12.2017року.

В обґрунтування позову посилається не необґрунтованість висновків акту перевірки та на відсутність з боку ОСОБА_4 порушень приписів Податкового кодексу України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як підстави для донарахування єдиного внеску у розмірі 156 429,71 грн., та відповідно штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 25 190,46 грн., вважає прийняті рішення протиправними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги та рішення задоволено: визнано протиправним та скасувано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0127481305 від 06.12.2017року, яка прийнята Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, визнано протиправним та скасувано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 06.12.2017року, яке прийнято Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

На таке рішення надійшла апеляційна скарга , за змістом якої встановлено що апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права виходячи з того, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. Зауважив, що послуги надані позивачем у перевіряємому періоді за видами діяльності не були внесені до реєстру платників єдиного податку, у зв’язку із чим позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.10.2014, однак в порушення п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 не здійснено перехід на загальну систему оподаткування.

За результатами апеляційного перегляду справи апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що зареєстрований як фізична особа – підприємець виконавчим комітетом Запорізької міської ради 11.08.2014 року за № 2 103 000 0000 080477.

Основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 43.11 Знесення; Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.31 Штукатурні роботи (основний); Код КВЕД 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; Код КВЕД 43.34 Малярні роботи та скління; Код КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. 28.07.2016 внесено запис № 21030060003080477 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

З 11.08.2014 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та обрав 3 групу платників єдиного податку зі ставкою податку 5% від доходу, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку № 1408273400242 від 15.08.2014року.

Дата виключення з реєстру платників єдиного податку - 01.09.2016року.

У перевіряємий період з 11.08.2014року по 28.07.2016року позивач здійснював господарську діяльність на умовах сплати єдиного податку.

У період з 25.10.2017 року по 02.11.2017року , на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.7, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, ст.13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та на підставі наказу №2898 від 25.10.2017року головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_5А, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2014 року по 28.07.2016року.

За результатами перевірки складено Акт № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_2 від 09.11.2017року з посиланням на порушення п. 291.6 ст. 291, абзацу 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ОСОБА_4 не перейшов на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, при застосуванні платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України; п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (у редакції, що діє з 01.01.2016), а саме: заниження позивачем сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 156429,71 грн. у т.ч. за 2014 рік - 20286,99грн., за 2015 рік - 84701,36грн., 2016 рік - 52071,36грн.

За результатами адміністративного оскарження позивач отримав лист № 3705/14/08-01-13-05-09 від 01.12.2017року, за змістом якого, податковим органом прийнято рішення п.п.2.1.1 “Своєчасність подання податкових декларацій платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат)” Акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_2 від 09.11.2017 року викладено у новій редакції, в основу якої покладено висновок відповідача про те, що послуги, які надавалися у III кварталі 2014 року ФОП ОСОБА_4 АТ “Мотор січ”, а саме, “Демонтаж (К = 0,70) Монтаж одноярусних віконних ліхтарних панелей” та “Встановлення та розбирання внутрішніх інвентарних трубчатих лісів при висоті приміщень до 6м”, за видами діяльності не були внесені до реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_4 повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.10.2014року, однак в порушення п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.01.2014року.

На підставі акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_2 від 09.11.2017 року з урахуванням листа № 3705/14/08-01-13-05-09 від 01.12.2017року, податковим органом винесено: вимогу № Ф-0127481305 від 06.12.2017 року про сплату боргу (недоїмки), з якої вбачається, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 156429,71 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 06.12.2017року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 25190,46 грн.

Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0127481305 від 06.12.2017 року та рішенням про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 06.12.2017року, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у перевіряємий період перебував на спрощеній системі оподаткування, відповідно приписи п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не поширюються на ОСОБА_4, а відтак твердження податкового органу про порушення позивачем п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (у редакції, що діє з 01.01.2016), в частині заниження позивачем сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 156429,71 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;

Згідно з п.291.6 ст.291 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. (п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємому періоді, на виконання договору підряду на будівельні роботи №222.12.5 від 04.09.2014року позивач здійснював заміну ліхтарів, що підтверджується актом виконаних робіт від 15.09.2014 року.

З акту виконаних робіт від 15.09.2014 року вбачається, що при наданні послуг із заміни ліхтарів ФОП ОСОБА_4 проведено наступні види робіт: № п/п 1 “Віїмка цілих стекол з металевих і залізобетонних плетінь площею засклення 0,5м2”; № п/п 2 “Демонтаж (К = 0,70) Монтаж одноярусних віконних ліхтарних панелей”; № п/п 23 “Встанолення та розбирання внутрішніх інвентарних трубчатих лісів при висоті приміщень до 6м”.

Позивачем зазначені роботи віднесено до класу КВЕД 43.34 “Малярні роботи та скління”, однак податковим органом дані роботи віднесено до класу КВЕД 43.32 “Установлення столярних виробів” та КВЕД 43.99 “Інші спеціалізовані будівельні роботи”.

Саме віднесення до класу КВЕД 43.34 “Малярні роботи та скління” покладено у висновок податкового органу про не вірне застосування позивачем у своїй господарській діяльності видів КВЕД та не внесення відповідних відомостей про зміни видів господарської діяльності, та, відповідно, не здійснення позивачем переходу на загальну систему оподаткування з 01.10.2014, чим порушено п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України та п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (у редакції, що діє з 01.01.2016), в частині заниження сум єдиного внеску, що підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період.

Помилковість позиції відповідача полягає в тому, що відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Відповідно до матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді з 11.08.2014 роук перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником 3 групи єдиного податку зі ставкою податку 5% від доходу.

Згідно Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №113 від 07.02.2013 року «Про відновлення чинності національного класифікатора України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», відповідно до Закону України "Про стандартизацію" та з метою забезпечення запровадження національного класифікатора України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" зобов'язано відновити чинність національного класифікатора України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності" на період до 31.12.2013 року.

Таким чином, у перевіряємому періоді вже був чинний національний класифікатор України ДК 009:2010 “Класифікація видів економічної діяльності” (КВЕД-2010), посилання контролюючого органу на КВЕД ДК 009/2005 та його не застосування позивачем у господарській діяльності є протиправним, оскільки КВЕД ДК 009/2005 з 01.01.2012року не чинний.

Положеннями розділу І Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 рок № 457, передбачено, що класифікація видів економічної діяльності (КВЕД 2010) є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо).

Пунктом 299.11. ст.299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Крім того, позивачем доведено, відповідно до листа Головного управління Статистики у Запорізькій області від 16.01.2018 року № 05-09/37, що роботи, із заміни світлопрозорих конструкцій ліхтарів (надбудова з світлопрозорими поверхнями) та облицювання стіни панелями з профнастилу можна віднести до класу КВЕД-2010 43.33 “Покриття підлоги й облицювання стін”.

Визначення коду здійснюється з урахуванням факторів: ресурси-процес-результат (послуга чи товар, які оплачені). При класифікації одиниць, які використовують складні процеси для виробництва товарів або послуг, пріоритет надається кінцевій продукції. Діяльність як “встановлення та розбір внутрішніх трубчастих риштувань” є допоміжною діяльністю, оскільки вона здійснювалась для забезпечення виконання робіт, і не є об'єктом класифікації у КВЕД-2010.

Отже, позивачем правильно застосовано у своїй господарській діяльності види КВЕД.

Апелянтом вказане не спростовано, не надано жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції та спростування доводів позивача.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтом не спростовано, внаслідок чого, всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 325, 328, КАС, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року в адміністративній справі № 808/4200/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13.06.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 14.06.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак