Постанова № 74869731, 21.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 року справа № 811/1149/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (суддя Сагун А.В.) у справі № 811/1149/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язати вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просив зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (№1789-ХІІ в редакції Закону №502-VІ (502-17) від 04.09.2008 р.), постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р., №657 від 30.08.2017 р., виходячи із заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Кіровоградської області про заробітну плату та її окремі складові начальника управління прокуратури Кіровоградської області від 12.03.2018 №18-100 вих.-18, у зв’язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам, у розмірі 90% від суми заробітку, починаючи з 01.10.2017 без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» підвищено заробітну плату відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, у зв’язку з чим у нього виникло право на перерахунок раніше призначеної йому згідно ст.50-1 Закону №1789-ХІІ пенсії. Однак, відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні такого перерахунку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 рокуу задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю у позивача права на перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії. Заявник апеляційної скарги, з посиланням на положення ст.22 Конституції України, вказує на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до

чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому, за позицією позивача, втрата чинності ч.13 і 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХII не може застосовуватися як підстава для відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії. З цих підстав, позивач зазначає про те, що при перерахунку йому пенсії, як працівнику прокуратури, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках та порядок її перерахування, яка діяла на момент призначення пенсії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 перебуває на облiку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-XII від 05.11.1991 року.

У зв'язку з підвищенням працівникам прокуратури заробітної плати, позивач 14 березня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, надавши довідку прокуратури Кіровоградської області про заробітну плату та її окремі складові начальника управління прокуратури Кіровоградської області від 12.03.2018 №18-100 вих.-18. Просив провести з 01.10.2017 року перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років та здійснити її виплату, виходячи з 90% заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (№1789-ХІІ в редакції Закону №502-VІ (502-17) від 04.09.2008 р. чинній на час призначення пенсії), постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р., №657 від 30.08.2017 р. (а.с.19-20).

Листом №186/С-11 від 27.03.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв’язку з відсутністю на те законодавчих підстав.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії ч.13 та ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівника прокуратури, втратили чинність, а на виконання вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, відповідно у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, у зв’язку з чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру». Відповідно до статті 50-1 цього Закону позивачу призначено пенсію.

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, зазначеною нормою права було визначено таку підставу (умову) для перерахунку раніше призначених пенсій як підвищення розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Разом з тим, Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” №76-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, у статті 50-1 Закону №1789-XII частину 18 викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року змінилося правове регулювання перерахунку пенсій колишніх працівників прокуратури. Така підстава (умова) для перерахунку раніше призначених пенсій як підвищення розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників відсутня в новій редакції частини 18 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, а визначення умов перерахунку раніше призначених пенсій делеговано Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.

Згідно п.3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” вказаного Закону визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом: Закон України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991, крім п. 8 ч.1 ст.15, ч.4 ст. 16, абз.1 ч.2 ст. 46-2, ст. 47, ч.1 ст. 49, ч.5 ст.50, ч.ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч.3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 р. №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», на яку як на підставу перерахунку посилається позивач і якою затверджено нові схеми посадових окладів працівників прокуратури, не містять положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача як до органу пенсійного Фонду так і до суду, Кабінетом Міністрів України не було визначено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Положення Закону №76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у новій редакції, та частина 20 статті 86 Закону №1697-VII, неконституційними не визнавались і не скасовувались.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких правових норм для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку із чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, а потім - частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Аналогічна позиція з приводу застосування статті 50-1 Закону № 1789-XII вже висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 711/6019/16-а.

Доводи позивача щодо необхідності, при вирішенні питання про наявність у особи права на перерахунок раніш призначеної пенсії, застосовувати положення Закону, які діяли на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки “право на призначення пенсії” та “право на перерахунок пенсії” не є тотожними за юридичним змістом і підстави для їх виникнення є різними. Оскільки такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, на момент звернення позивача до УПФУ, не існувало, то відповідач обґрунтовано вказав на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії.

Відносно посилань позивача на положення Конституції України, зокрема, ст..22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст..46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом ст..22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

Безпідставними колегія суддів вважає і посилання позивача на практику Європейського суду України у справі “Будченко проти України”, оскільки у вказаній справі Суд дійшов висновку про порушення прав заявників у зв’язку з відмовою в перерахунку пенсії через не встановлення певного порядку Урядом, але у спірному випадку підставою для відмови у перерахунку пенсії є не встановлення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, а не визначення на законодавчому рівні такої умови (підстави) для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року по справі № 811/1149/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 21.06.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк