Постанова № 74869728, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 рокусправа № 808/3571/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Юрко І.В. Чумак С.Ю.

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1

За участю представників:

Позивача – не з’явися

Відповідача - ОСОБА_2

Відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління статистики у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 р. (суддя Садовий Ігор Вікторович) в адміністративній справі № 808/3571/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління статистики у Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з Головного управління статистики у Запорізькій області середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по 31.05.2017 року в розмірі 10 835,56 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що при його звільненні з Головного управління статистики у Запорізькій області, відповідачем проведено розрахунок з порушенням вимог ст.116 Кодексу законів про працю України. Вважає, що розрахунок при звільнені мав відбутись 03.05.2017 року, саме в день його звільнення, натомість проведений лише 31.05.2017 року. Крім того, факти порушення відповідачем проведення розрахунку при звільненні підтверджуються результатами контрольного заходу, проведеного Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області (лист від 11.10.2017 року за №08/02.8-05/6363). З наведених підстав просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 10 835,56 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по 31.05.2017 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 до Головного управління статистики у Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задоволено: стягнуто з Головного управління статистики у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по 31.05.2017року у розмірі 10 835 (десять тисяч вісімсот тридцять п’ять) грн. 56 коп.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга відповідно до якої апелянт вказує на порушення суду норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не обґрунтовано та безпідставно дійшов висновку що позивачем не дотримано строк звернення до суду з даним позовом, встановлених ст.233 КЗпП України строків оскарження у справах про звільнення, а також строків визначених ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Зокрема зазначено, що згідно наявними у Головному управлінні документами, ОСОБА_4 03.05.2017року під особистий розпис отримана належно оформлена трудова книжка та копія наказу про його звільнення. Тому місячний строк звернення ОСОБА_4 до суду закінчився 03.06.2017 року. Також апелянт зазначає, що у відповідності до діючого колективного договору Головного управління виплата заробітної плати працівникам здійснюється в робочі дні два рази на місяць: аванс - 16 числа, остаточна виплата - останнього числа поточного місяця. Отже, ОСОБА_4 не міг не знати, що 31.05.2017 року з ним був проведений остаточний розрахунок. В свою чергу, відповідно до наказу від 24.04.2017 року № 121-к ОСОБА_4 03.05.2017 року був звільнений з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління за переведенням для подальшої роботи в Управління державного агентства рибного господарства у Запорізькій області, згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України та ст. 41 Закону України “Про державну службу”.

За результатами перегляду справи апеляційним судом, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позову.

За відзивом на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін та відхилити доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що позивач в період з 29.03.2016року по 03.05.2017 року працював у Головному управлінні статистики у Запорізькій області на посаді головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції.

24.04.2017 року наказом Головного управління статистики у Запорізькій області №121-к ОСОБА_4 03.05.2017 року звільнено з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління статистики у Запорізькій області за переведенням для подальшої роботи в Управлінні державного агентства рибного господарства у Запорізькій області згідно з п.5 ст.36 КЗпП України та ст. 41 Закону України “Про державну службу” .

Станом на 31.05.2017року Головним управлінням статистики у Запорізькій області проведено розрахунок при звільненні позивача.

Крім того, факт порушення також підтверджується результатами контрольного заходу, проведеного ГУ Держпраці у Запорізькій області, про що повідомляється у листі від 11.10.2017 року №08/02.8-05/6363.

Вважаючи, що розрахунок при звільненні був проведений відповідачем з порушенням ст.116 КЗпП України, позивач звернувся до суду.

За результатами розгляду справи, суд першої інстанції вважав беззаперечним факт наявності заборгованості із заробітної плати ОСОБА_4

Проте з такими висновками суду погодитися не можливо виходячи з наступного.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Поряд з цим, суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Отже, саме дата остаточного розрахунку відповідача з позивачем, а саме 31.05.2017року визначає момент, коли особа дізнається про свої порушенні права та інтереси.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем розрахунок при звільненні позивача з Головного управління статистики у Запорізькій області проведено 31.05.2017року, що не заперечується сторонами.

Дані обставини свідчать, що про факт прийняття відповідачем даного рішення позивач фактично мав можливість дізнатись з дня остаточного розрахунку.

Позивач вказує, що він про порушення дізнався лише отримавши за своїм зверненням результатів контрольного заходу, проведеного ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Про факт порушення повідомляється у листі від 11.10.2017 року №08/02.8-05/6363,в якому зазначено, що оскільки розрахунок при звільнені ОСОБА_4 в день звільнення проведений не був, є встановленим порушення з урахуванням того що повний розрахунок був проведений лише 31.05.2017 року.

Колегія зазначає, що позивач при зверненні до суду штучно спотворює обставини які можуть слугувати підставою вважати що строк для звернення до суду не пропущений.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011р. визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008року Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що зазначений адміністративний позов подано поза межами строку звернення до суду, а причини поважності пропуску строку не можна вважати поважними.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому можуть бути підставою для скасування спірного рішення.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статтею 319 КАС України із залишенням адміністративного позову без розгляду за пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись ст. ст. 315, ч. 1 ст. 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління статистики у Запорізькій області - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 р. в адміністративній справі № 808/3571/17 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 21.06.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.Ю. Чумак