Постанова № 74869682, 31.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2018 року м. Дніпросправа № 804/5318/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Божко Л.А., Головко О.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року (суддя Прудник С.В., м. Дніпро, повний текст складено 12.02.2018 року) у справі № 804/5318/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ТОВ «Павлоградзернопродукт» (далі по тексту – позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення по формі «В4» від 15.05.2017 року № НОМЕР_1, по формі «С» від 11.08.2017 року № НОМЕР_2.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 90344 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 84,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що господарські операції з реалізації зерна, протягом 2015-2016 років відбувались за ціною менше собівартості придбаного зерна. Суд першої інстанції безпідставно посилався на норми, які дозволяють утруску зерна, зменшення його маси шляхом сушки. Реалізація продукції власного виробництва здійснювалась нижче її собівартості, що є порушенням п. 181.1 ст. 188 ПК України. Передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни). Апелянт вказував, що протягом 2015-2016 років база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів /послуг не могла бути нижчою від собівартості, а не нижчою звичайних цін.

Справа розглянута згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах оскарження та її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття зерна позивачем було обраховано залікову вагу, у відповідності до затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що була чинна у період, що перевірявся. Відбувався убуток маси зерна від зниження вологості при сушінні, розрахований згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу Інструкції, убуток маси зерна умовно списується з наявності загальної партії зерна, а також кожного окремого поклажодавця за складською та оперативною звітностями за актом на доробку і сушіння зерна форми № 34. Списання зміток з кількісно-якісного обліку зерна проводиться з урахуванням якості зерна (за смітною домішкою), з якого вони утворилися. Приймання продукції до зберігання та для проведення розрахунків за зерно, в тому числі подальший продаж продукції, враховуючи встановлену державним стандартом якість продукції (кукурудза) при здійснення поставки за показниками допустимої вологості та сміттєвої домішки, із застосуванням залікової маси зерна є законодавчо врегульованою, встановленою умовою. Суд першої інстанції вказував, що акт перевірки не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності правопорушення, виявленого за результатами перевірки, а відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування обраної позиції та висновків акту перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що що у період з 20.03.2017 року по 14.04.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Павлоградзернопродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №4254/04-36-14-02/31980957 від 21.04.2017 року. Висновками акту встановлено порушення ТОВ «Павлоградзернопродукт» п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму ПДВ 90342,13 грн., у тому числі: січень 2015 року 51 грн., березень 2015 року 154 грн., квітень 2015 року 51 грн., травень 2015 року 36,58 грн., червень 2015 року 552,83 грн., серпень 2015 року 441 грн., листопад 2015 року 1345,54 грн., грудень 2015 року 515,72 грн., лютий 2016 року 395,73 грн., березень 2016 року 939,67 грн., травень 2016 року 646,96 грн., липень 2016 року 82400,75 грн., вересень 2016 року 814,98 грн., жовтень 2016 року 689,97 грн., листопад 2016 року 638,26 грн., грудень 2016 року 667,94 грн.; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення термінів надходження валютної виручки у сумі 145389,40 доларів США під час виконання умов експортного контракту № 26/06/01 від 26.06.2015 р., укладеного з нерезидентом SRL Alicomex (Республіка Молдова), за що відповідно статті 4 Закону передбачено нарахування пені.

Не погодившись з результатами перевірки, ТОВ «Павлоградзернопродукт» звернулось із запереченнями до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, які рішенням від 12.05.2017 року № 9501/10/04-36-14-02-18 залишені без задоволення, висновки акту без змін.

На підставі акта №4254/04-36-14-02/31980957 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 15.05.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Павлоградзернопродукт» розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 90344 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84,60 грн.; №0005291400, яким ТОВ «Павлоградзернопродукт» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1700855,60 грн.

Встановлено, що ТОВ «Павлоградзернопродукт» не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до ДФС України зі скаргою. Рішенням від 08.08.2017 року № 17289/6/99-99-11-01-02-25 ДФС України, скасовано податкове повідомлення-рішення №0005291400 від 15.05.2017 року в частині 7190,96 грн. застосованих штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунку у сфері ЗЕД та залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 08.08.2017 року № 17289/6/99-99-11-01-02-25 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0011682200 від 11.08.2017 року, яким ТОВ «Павлоградзернопродукт» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1693664,64 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Павлоградзернопродукт» зареєстроване як юридична особа та видами господарської діяльності має виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний).

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області обґрунтовуючи винесення податкового повідомлення-рішення від 15.05.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Павлоградзернопродукт» розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість, вказувало, що товариство не вірно рахує собівартість продукції, існує різниця у масі та ціні між придбаним зерном та проданим.

В рядку 1.1 декларацій з ПДВ показників з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року відображено 406546021,00 грн., на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації зернових культур та надання послуг елеватора зі зберігання, сушіння зернових.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вказує на заниження суми ПДВ у розмірі 90342 грн., у тому числі: січень 2015 року 51 грн. (пшениця 6 кл), березень 2015 року 154 грн. (кукурудза), квітень 2015 року 51 грн. (кукурудза), травень 2015 року 36,58 грн. (пшениця 2 та 3 кл), червень 2015 року 552,83 грн. (ячмінь 3 кл), серпень 2015 року 441 грн. (соняшник), листопад 2015 року 1345,54 грн. (кукурудза, соняшник), грудень 2015 року 515,72 грн. (пшениця 6 кл, кукурудза, соняшник), лютий 2016 року 395,73 грн. (пшениця 3кл), березень 2016 року 939,67 грн. (пшениця 5 кл, ячмінь 3 кл, пшениця 6 кл), травень 2016 року 646,96 грн. (пшениця 3, 5, 6 кл), липень 2016 року 82400,75 грн. (пшениця 5, 6кл, кукурудза), вересень 2016 року 814,98 грн. (пшениця 5, 6 кл, ріпак, соняшник), жовтень 2016 року 689,97 грн. (пшениця 2, 3кл), листопад 2016 року 638,26 грн. (соняшник, ячмінь 0,61), грудень 2016 року 667,94 грн. (кукурудза, пшениця 3кл).

ТОВ «Павлоградзернопродукт» були надані акти розрахунків, в яких вказано назву культури, залишок (з зазначенням ваги, вологості у процентах, проценту сміттєвої домішки), приход (з зазначенням ваги, вологості у процентах, процент сміттєвої домішки), внутрішнє переоформлення (з зазначенням ваги, вологості у процентах, процент сміттєвої домішки) видаток/реалізація (з зазначенням ваги, вологості у процентах, процент сміттєвої домішки), та розрахунки підприємства по заниженню вологості в кілограмах, заниження сміттєвої домішки в кілограмах, та норму природного збутки культури при зберіганні в кілограмах.

ТОВ «Павлоградзернопродукт» погоджується, що протягом 2015 - 2016 року ним здійснювався продаж готової продукції пшениці, кукурудзи, ячміня, соняшника, за цінами нижче собівартості. В матеріалах справи наявні рахунки-фактури та копії платіжних документів з суб’єктами господарювання, з якими ТОВ «Павлоградзернопродукт» мало відносини.

Відповідно до ст. 22, п. 23.1, п. 23.2 ст. 23 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Згідно п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Отже, наведена норма не передбачає такої окремої складової бази оподаткування ПДВ, як «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною постачання». Дійсно, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, та застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції. База оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об’єкта оподаткування та є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 ПК визнана об’єктом оподаткування.

Нормою п. 188 ст. 188 ПК України передбачено існування винятку, за яким база оподаткування з постачання товарів (ПДВ) може бути нижче собівартості самостійно виготовлених товарів, таким винятком є реалізація товарів за цінами, на які встановлено державне регулювання.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Павлоградзернопродукт» здійснювало продаж зерна різних зернових культур (пшениці, ячміня, кукурудзи), на які встановлено державне регулювання цін.

Згідно пунктів 11, 12, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Дійсно, при розрахунку собівартості реалізованої продукції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не рахувало прямі матеріальні витрати, відходи, отримані у процесі виробництва.

Згідно з п. 3.3.1, п. 3.3.2 ст. 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України об’єктом державного цінового регулювання є види сільськогосподарської продукції: пшениця тверда, пшениця м’яка, кукурудза, ячмінь, насіння соняшнику. На кожний вид сільськогосподарської продукції (товар), визначений відповідно до стандартів і який є об'єктом державного цінового регулювання, встановлюються мінімальні або максимальні інтервенційні ціни.

Згідно ст. 5, ст. 6, ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України уповноважено забезпечувати проведення державної цінової політики; здійснювати державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; визначати перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом. Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом. Реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику. Формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування у будівництві, перевірка дотримання нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об’єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно п. 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 року № 1548 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють): граничний рівень цін на зерно сільськогосподарських культур.

Таким чином, ціни на купівлю та продаж готової продукції пшениці, кукурудзи, ячміня, соняшника регулюються державою.

До вищезазначених операцій позивача, а саме, з купівлі та продажу пшениці, кукурудзи, ячменя, насіння соняшника, застосовуються як виняток положення п. 188.1 ст. 188 ПК України, а саме: база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення», торговельна надбавка (націнка), це сума витрат суб’єкта господарювання, що пов’язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб’єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Згідно ч. 1 ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Згідно п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У випадку ТОВ «Павлоградзернопродукт» не було дотримано принципу уникнення податкової дискримінації платників податку, не було забезпечено однакового підходу до платника податків у частині визначення бази оподаткування власно виробленої чи переробленої продукції та проданої за цінами нижче собівартості, не враховано передбачений законодавцем виняток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності винесеного податкового повідомлення-рішення від 15.05.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення ТОВ «Павлоградзернопродукт» розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з основних принципів податкового законодавства України, регламентованих ст.4 ПК України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.08.2017 року № НОМЕР_2 не оскаржено в апеляційному порядку та в цій частині рішення суду на предмет законності не переглядається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 314, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі № 804/5318/17 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.В. Головко