Постанова № 74869562, 20.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Київ

Справа №756/10797/15-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 20 червня 2018 року

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Павлишина П.О.

сторони: позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

треті особи: Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак- Оризон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак»

Справа №756/10797/15-ц № апеляційногопровадження:22-ц-796/378/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого 22 березня 2016 року суддею Васалатій К.А. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва, повний текст рішення згідно єдиного державного реєстру судових рішень виготовлено 23 березня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак-Оризон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак» про стягнення грошової омпенсації, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 09 березня 1993 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 вніс внески до статутних капіталів, ставши учасником наступних господарських товариств: малого приватного підприємства «Творча майстерня «Вісак», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 5 610 000 грн.; приватного підприємства «Вісак», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 5 185 577,04 грн.; приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 18 600 000 грн.; товариства з обмеженою відповідальністю «Вісак-Оризон», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 14 000 000 грн. Рішенням судів, які відповідно до норми ч. З ст. 61 ЦГЖ України мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, встановлено, що вказані вище внески є спільним сумісним майном подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому позивач має право на компенсацію половини вартості внесеного майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 21 697 788,52 грн. компенсації, тобто половину вартості внесеного майна до статутних капіталів третіх осіб у справі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

21 697 788,52 грн. компенсації половини вартості внесеного до статутних капіталу ТОВ «Вісак-Оризон», ПП «Творча майстерня «Престиж», ТОВ «Творча майстерня «Вісак», ТОВ «Вісак». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вказане рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить суд скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на те, що рішення не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213 IIПК України щодо оцінки доказів, що є порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року задоволено частково касаційну скаргу представників ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, рішення апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.8 ч.І Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_8, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 09 березня 1993 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

В період перебування у шлюбі, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_3 вніс внески до статутних капіталів, ставши учасником наступних господарських товариств: МПП «Творча майстерня «Вісак», правонаступником якого ТОВ «Творча майстерня «Вісак», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 5 610 000 грн .(т.1 а.с.16-20); ПП «Вісак», правонаступником якого є ТОВ «Вісак», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 5 185 577,04 грн.(т.1 а.с.21-26); ПП «Творча майстерня «Престиж», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 18 600 000 грн. (т.1 а.с.12-15); ТОВ «Вісак - Оризон», розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду якого складає 14000000 грн. (т.1 а.с.9-11).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач ОСОБА_2 посилалася на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року встановлено, що частки ОСОБА_3 у статутних капіталах підприємств : МПП «Творча майстерня «Вісак», правонаступником якого ТОВ «Творча майстерня «Вісак», ПП «Вісак», правонаступником якого є ТОВ «Вісак», ПП «Творча майстерня «Престиж», ТОВ «Вісак- Оризон», були сформовані за рахунок спільних коштів подружжя, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, посилаючись на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року.

Про те, апеляційний суд в складі колегії суддів, вважає, що висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року, зміненого в частині рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року, зміненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зазначено:, що з &q? п;моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, а тому спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя&quпо;.

У вказаних рішеннях відсутні посилання судів на те, що під час розгляду спору про поділ майна подружжя сторонами суду надавались докази джерел походження статутних капіталів господарських товариств, а судом досліджувались ці питання.

Відповідно п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів всупереч ст. 65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів та не надані стороною позивача, всупереч вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, які б свідчили, що корпоративні права в господарських товариствах були набуті всупереч інтересів сім'ї.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач заперечувала проти внесення її чоловіком ОСОБА_3 грошових коштів та майна до статуцних капіталів господарських товариств або ж оспорювала дані дії як такі, що суперечать інтересам сім'ї.

За таких обставин майно, яке було внесено до статутного капіталу, стало власністю юридичних осіб МПП «Творча майстерня «Вісак», правонаступником якого ТОВ «Творча майстерня «Вісак», ПП «Вісак», правонаступником якого є ТОВ «Вісак», ПП «Творча майстерня «Престиж», ТОВ «Вісак- Оризон». Отже, частка у статутному капіталі не може бути об'єктом права спільної сумісної власності.

Виходячи з викладеного, Апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази набуття відповідачем корпоративних прав всупереч інтересів сім'ї а лише за наявності доказів про те, що грошові кошти до статуних капіталів господарських товариств під час шлюбу були внесені всупереч вимог ст.65 СК України, то суд міг стягнути компенсацію, проте позивач не заявляв відповідних позовних вимог.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст.376 ЦПК України, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак-Оризон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак» про стягнення грошової компенсації - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна