Постанова № 74869431, 20.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 758/8634/17 Головуючий в І інстанції: Ларіонова Н.М.

апеляційне провадження № 22-ц/796/4565/2018 Доповідач- ЗаришнякГ.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарях - Ткаченко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонце правди» про визнання недійсним рішення загальних зборів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСББ «Сонце правди» про визнання недійсним рішення загальних зборів.

В обґрунтування позову вказувала на те, що вона є співвласником ОСББ «Сонце правди», оскільки є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1.

09.04.2016 р. ОСББ було проведено загальні збори, на порядку денному якого розглядалось питання щодо тарифів та платежів на утримання будинку та прибудинкових території для власників житлових та нежитлових приміщень. Про проведення цих загальних зборів вона не повідомлялась та не могла брати участі. На даних зборах було прийнято рішення, згідно з яким тарифи та платежі для власників нежитлових приміщень будинку є вищими, ніж тарифи для власників житлових приміщень будинку. Вважає, що таке рішення порушує її права та інтереси як власника та суперечить Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»

Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов та визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонце правди» від 09 квітня 2016 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним, справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі свідоцтв про право власності від 21.01.2009 р. та від 11.03.2009 р., виданих Головним управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), позивачка ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень площею 130,0 кв.м та 99,3 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1.

З метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом, власниками квартир та нежитлових приміщень було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуАДРЕСА_1 - ОСББ «Сонце правди», що зареєстроване 05.04.2013 року та здійснює діяльність у відповідності до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ «Сонце правди».

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління неподільним та загальним майном житлового комплексу здійснює управитель шляхом: 1) належної експлуатації житлового комплексу та забезпечення відповідних умов користування власним, неподільним та загальним майном власників; 2) накопичення необхідних коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів відповідно до законодавства; 3) отримання відшкодування від винної особи за збитки, заподіяні майну, яке перебуває у нього на балансі, або своєчасного звернення до суду щодо відшкодування збитків у примусовому порядку.

Статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У відповідності з п.п.4.5.5 Статуту відповідача до виключної компетенції загальних зборів відноситься, зокрема, затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів членів об'єднання.

На підставі п.5.6. Статуту Об'єднання рішення загальних зборів членів об'єднання може бути прийнято шляхом їх письмового опитування. Порядок проведення письмового опитування затверджується загальними зборами.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Сонце правди» від 15.02.2014 р. було затверджено Порядок ухвалення рішень шляхом опитування (т.1 а.с.44-45), згідно з яким опитування вважається таким, що відбулося, якщо в ньому взяли участь 50%+1 членів Об'єднання.

В судовому засіданні встановлено, що 09.04.2016 р. були проведені загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонце правди», одним з пунктів порядку денного якого було затвердження тарифу на житлово-комунальні послуги (п.3 розділу ІІ). Дане рішення затверджено протоколом № 29 від 25.05.2016 р. засідання правління ОСББ «Сонце правди».

Згідно вказаного протоколу загальними зборами було затверджено тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі: 4,95 грн. для власників житлових приміщень та 7,00 грн. - для власників нежитлових приміщень.

Як видно зі справи, рішення загальних зборів від 09.04.2016 р. щодо встановлення тарифів було прийнято загальними зборами шляхом письмового опитування членів ОСББ. Рішення підтримали 150 співвласників, загальна кількість голосів яких становить 97,4 % від кількості співвласників, які прийняли участь в опитуванні та 69,1 % від загальної кількості співвласників, які мають право голосу, що перевищує 2/3 та є достатнім для прийняття рішення.

Отже, загальні збори відповідача були правомочними приймати вказані рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на встановлення різних розмірів внесків власників нежитлових та житлових приміщень у вказаному будинку, що є дискримінацією, не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України &q?он;Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України &q?он;Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Отже, загальні збори співвласників наділені правом вирішувати порядок розподілу витрат на управління багатоквартирним будинком, як пропорційно площі так і згідно порядку розподілу витрат, який відмінний від пропорційного розподілу і встановлений рішенням загальних зборів.

З огляду на викладене, спірне рішення загальних зборів ОСББ "Сонце Правди" відповідає вимогам закону, й підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивачки посилався на те, що відповідачем порушено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», вказаний порядок не робить розподілу за ознакою «житлова» чи «нежитлова» площа, а говорить про «загальну площу», що підтверджує позицію про дискримінаційний підхід при прийнятті і застосуванні відповідачем оскаржуваного рішення з боку відповідача та незаконність таких його дій.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання , за мовними або іншими ознаками.

Статтею першою Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено наступні поняття:

дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обгрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869, визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Згідно з п. п. 2, 3 вказаного Порядку, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно - гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг. Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Відповідно до п. п. 5 - 6 Порядку, калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Під час розрахунку нормативних витрат виконавцем та субпідрядником враховуються: середньомісячні витрати в оплаті праці (далі - заробітна плата) та середньомісячні матеріальні витрати на рік окремо за статтями експлуатаційних витрат; плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розмір, передбачений нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, що встановлюються Мінрегіоном.

Разом з тим, при вирішенні даного спору не підлягає застосуванню Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869, а позивачем помилково ототожнено поняття внесків (зборів, платежів) на утримання будинку, визначених загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, із тарифом на житлово-комунальну послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який, у відповідності до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підлягає встановленню саме органами місцевого самоврядування. При цьому, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а отже і не надає і не виробляє таких послуг, а відтак і не формує цін чи тарифів на послуги, які би підлягали встановленню (затвердженню) органами місцевого самоврядування.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які самостійно власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території повинні виходити з розміру витрат на утримання будинку і прибудинкової території, передбачених кошторисом об'єднання, який відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» затверджується загальними зборами.

Таким чином, формування розміру внеску є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ, а поняття внесків (зборів, платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, визначених загальними зборами ОСББ, не є тотожними поняттями із тарифом на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідачем не було здійснено будь-яких неправомірних дій в частині формування розміру внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників нежитлових приміщень та не допущено таким формуванням розміру внесків будь-яких дискримінаційних дій в частині встановлення відмінності, виключення, обмеження або переваги, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав власників як житлових, так і нежитлових приміщень будинку №19-а по проспекту Правди, в м. Києві.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставин справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, обґрунтовано відмовивши в задоволенні позову за його недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і на правильність судового рішення не впливають.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний зміст постанови складено 21 червня 2018 р.

Головуючий:

Судді: