Ухвала суду № 74869356, 20.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

ЯщенкаМ.А.,

секретаря судового засідання Римаренко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016100020004802 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_1, громадянина України, зареєстрованого та

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Скляра Д.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Радченка М.Г.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5

В апеляційній скарзі захисник РадченкоМ.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та звільнити обвинуваченого від відубвання покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк.

Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначене покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 156418 грн.

В доводах апеляційної скарги захисник Радченко М.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що судом першої інстанції призначене надто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Апелянт звертає увагу на те, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, дав щирі та послідовні показання, що, на думку захисника, дало змогу правильно кваліфікувати дії обвинуваченого та не затягувати прийняття рішення у справі.

Крім того, захисник зазначає, що після вчинення наїзду на потерпілу ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_2 намагався їй надати допомогу та в подальшому допомагав потерпілій. Апелянт звертає увагу на те, що шкода обвинуваченим фактично відшкодована в повному обсязі, що підтверджується товарними чеками та іншими документами.

Апелянт зазначає, що в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_4 не наполягала на призначенні обвинуваченому покарання, яке пов'язане із ізоляцією від суспільства, а тому суд мав це врахувати при призначенні ОСОБА_2 покарання.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що з урахуванням особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого злочину, виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 квітня 2016 року приблизно в 13 год. 10 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шкода», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись від проспекту М.Бажана в напрямку вул. Ревуцького в м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не вибрав безпечну швидкість руху, не впевнився у відсутності пішоходів, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, що призвело до отримання останньою тяжких тілесних ушкоджень.

Під час апеляційного розгляду захисник Радченко М.Г. та обвинувачений ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та уточнили апеляційні вимоги та просили звільнити обвинуваченого від основного виду покарання, прокурор, потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій ніким не оскаржуються.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання в разі ухвалення обвинувального вироку.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в повній мірі дотримався вимог закону.

Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид, розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_2 надав показання в суді першої інстанції, визнав свою вину в повному обсязі.

На думку колегії суддів, ця обставина свідчить про щире каяття обвинуваченого, а тому суд першої інстанції правильно визнав її такою, яка пом'якшує покарання.

Судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні матір - інваліда ІІІ групи.

З урахуванням цих обставин, суд зробив висновок про можливе виправлення ОСОБА_2 лише в умовах ізоляції від суспільства. З таким висновком погоджується колегія суддів.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано щире каяття обвинуваченого та часткове відшкодування шкоди потерпілій є безпідставними, оскільки як вбачається з вироку суду, ці обставини були предметом обговорення та враховані при ухваленні вироку.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що в апеляційній скарзі захисник зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставину, що пом'якшує покарання - його активне сприяння розкриттю злочину, проте матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей, що підтверджують цю обставину, а тому такі доводи апелянта, на думку колегії суддів, є не переконливими.

Захисник Радченко М.Г. в апеляційній скарзі зазначає, що суд, призначаючи покарання не врахував також те, що обвинуваченим вчинений злочин із необережності. Колегія суддів звертає увагу на те, дана обставина врахована судом при призначенні покарання.

В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_4 не наполягала на призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, проте в той же час вона зазначила, що обвинувачений не відшкодував їй шкоду в повному обсязі, а тому в питанні про вирішення виду і міри покарання покладалася на розсуд суду.

Призначивши ОСОБА_2 покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки, з урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, суд призначив йому строк покарання, в межах мінімального, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання суворим, оскільки воно призначене відповідно до санкцій ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_2 покаранняє справедливим та достатнім, а вирок суду законним і обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Радченка М.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

Ю.Р.Трясун І.А.Мосьондз М.А.Ященко