Постанова № 74869298, 19.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Київ

Справа 755/2677/16-ц

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Астахової О.О. 29 березня 2018 року у м. Києві о 12:50 год., дата складення повного тексту не зазначена, у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 17 грудня 2014 року у справі №1923/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

У лютому 2016 року заявник звернулась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 17.12. 2014 у справі №1923/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором відновлювальної кредитної ліній №06-10/177 від 04.06.2007 в сумі 2966110,34 грн., заборгованість за Договором кредиту №410/80/08-Пі від 24.04. 2008 в сумі 448494,74 грн., та третейський збір в сумі 25500,00 грн.

Заява обгрунтована тим, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи у третейському суді, у зв'язку з чим порушено її право на судовий захист та можливість надавати докази. Крім того, даний спір не підлягав розгляду третейським судом, оскільки не підсудний третейському суду, у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів».

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/4930/2018Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2018 заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 17 грудня 2014 року у справі №1923/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задоволено.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.12.2014 у справі №1923/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасовано.

Не погодилось із вищезазначеним судовим рішенням ПАТ «Укрсоцбанк», його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність ухвали, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що заявнику було безпідставно поновлено строк на звернення із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки не було наведено поважних причин пропуску вказаного строку. Вказував, що позов про стягнення кредитної заборгованості не є позовом щодо захисту прав споживачів, оскільки підставами позову є порушення інтересів банку. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає про те, що заява про скасування рішення третейського суду нею продана в строки передбачені процесуальним законодавством, оскільки вона не приймала участь при розгляді справи в третейському суді та повідомлена про розгляд справи не була. Також зазначає, що вона є споживачем, а тому справа не підвідомча третейському суду. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить заяву про скасування рішення третейського суду залишити без задоволення.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу ХIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

В судовому засіданні представник ПАТ «Укрсоцбанк» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.12.2014 у справі № 1923/14 позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №06-10/177 від 04.06.2007 в сумі 2966110,34 грн., за Договором кредиту №410/80/08-Пі від 24.04.2008 в сумі 448494,74 грн. та 25500,00 грн. третейського збору (а.с. 4-7).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про скасування вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачами послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а відтак в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейському суду вказана справа не підвідомча.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 6.2 Договору відновлювальної кредитної лінії №06-10/177 від 04.06.2007 та п.6.2 Договору кредиту №410/80/08-Пі від 24.04.2008, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляючись про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункту суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 24-31, 33-36).

Статтею 51 Закону України «Про третейські суди» та ст. 389-1 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання заяви) передбачений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а саме: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи заявлені вимоги посиланням на норми ЦК України, спеціальне законодавство у системі кредитування, а також на порушення відповідачем умов кредитного договору. При цьому укладений між сторонами договір є споживчим, так як відповідач, є фізична особа і споживач банківських послуг.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12.03.2011.

Оскільки, рішення третейського суду ухвалено 17.12.2014, тобто після внесення зазначених змін до Закону, ОСОБА_2 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Посилання представника Банку на те, що позов про стягнення кредитної заборгованості не є позовом щодо захисту прав споживачів, оскільки підставами позову є порушення інтересів банку, колегією суддів відхиляється, оскільки ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 визначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» щодо судового захисту прав споживачів поширюється на правовідносини між кредитором та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відносно доводів апеляційної скарги відносно того, що заявнику було безпідставно поновлено строк на звернення із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки не було наведено поважних причин пропуску вказаного строку,то колегія суддів наголошує на тому, що поновлюючи строк для оскарження рішення третейського суду та скасовуючи рішення, суд має на меті виправити судові помилки, а саме непідвідомчість справи третейському суду тягне за собою порушення права на розгляд справи судом встановлений законом, як то визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність постановленої судом ухвали, а тому не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді:

Повний текст постанови складений 21.06.2018