Постанова № 74869269, 18.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/5790/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3971/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 18 січня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» Ожго Євгенія Вікторовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (надалі - ПАТ «Укргазпромбанк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» Ожго Є.В. про визнання права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 жовтня 2014року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазпромбанк» укладено договір банківського вкладу «Прибуткова осінь» № F-USD-1916/14, згідно якого було внесено грошові кошти, в сумі 12500 дол. США, на строковий депозитний рахунок в іноземній валюті з терміном повернення до 03 листопада 2015 року зі сплатою 11 % річних.

На підставі ч. 2 ст.1060 ЦК України та п. 4.2.4. вищевказаного договоруОСОБА_2 має право на дострокове повернення усієї суми вкладу і відсотків, які були нараховані, у зв'язку з чим вона 20 лютого 2015 року зверталася до ПАТ «Укргазпромбанк» з відповідною заявою, проте банк відмовив їй у поверненні коштів, чим були порушені права позивача та завдано окрім матеріальних збитків ще й моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 30 % від розміру матеріальних збитків, що відповідно до ст. 611 ЦК України підлягають стягненню з власників істотної участі, в сумі 30 000 грн.

Посилаючись на те, що ПАТ «Укргазпромбанк» з вини керівників та власників істотної участі свого зобов'язання за договором і законом не виконав, що відповідно до ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання, позивач просила:

- визнати факт невиконання ПАТ «Укргазпромбанк» зобов'язань за договором банківського вкладу (депозиту) «Прибуткова осінь» №F-USD-1916/14 від 29 жовтня 2014 року з ПАТ «Укргазпромбанк» станом на момент вирішення справи;

- визнати ОСОБА_3 та асоційованих осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є власниками істотної часті у банку в розмірі 66,4136%, винними у віднесені ПАТ «Укргазпромбанк» до категорії неплатоспроможних та у тому, що було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк»;

- визнати за нею право на відшкодування збитків, зокрема залишку коштів за договором банківського вкладу, у сумі 101 437 грн. 22 коп., які відповідно до ст. 611 ЦК України підлягають стягненню з власників істотної участі ОСОБА_3 та асоційованих осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є власниками істотної участі у банку в розмірі 66,4136% за порушення ПАТ «Укргазпромбанк» зобов'язань за договором банківського вкладу (депозиту) «Прибуткова осінь» № F-USD-1916/14 від 29 жовтня 2014 року та право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рахунок власників істотної участі в ПАТ «Укргазпромбанк».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, за змістом, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районним судом при винесенні рішення не враховані постанова Правління Національного банку України (НБУ) № 217 від 07 квітня 2015 року, якою ПАТ «Укргазпромбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та вказана вина акціонерів банку - власників істотної участі; а також пояснювальна записка директора департаменту банківського нагляду НБУ, в якій наявний висновок, що власниками істотної участі ПАТ «Укргазпромбанк» всупереч вимогам ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вжито своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку.

Окрім цього, після витребування доказів від НБУ, суд першої інстанції необґрунтовано не надав останньому роз'яснення щодо конкретизації доказів, які витребовуються, та проігнорував клопотання позивача про витребування конкретизованих доказів, що призвело до неповноти розгляду.

Посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують заборгованість ПАТ «Укргазпромбанк» перед ОСОБА_2 та розмір збитків, а позивачем було висловлено бажання повернути грошові кошти за вкладом ще до введення тимчасової адміністрації в банку, проте з вини відповідачів вказане питання було затягнено до її введення; посилаючись на наявність відповідальності у власників істотної участі та керівників за зобов'язаннями банку та невжиття останніми своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, вислухавши представників відповідачів, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2014 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Прибуткова осінь» № F-USD-1916/14, згідно якого позивач внесла грошові кошти на вкладний рахунок в сумі 12500 дол. США зі сплатою 11 % річних строком до 03 листопада 2015 року (а.с.5).

Згідно довідки ПАТ «Укргазпромбанк» за вих. № 78/14 від 24 лютого 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 в ПАТ «Укргазпромбанк» станом на 24 лютого 2015 року відкрито Депозитний вклад «Прибуткова осінь» № F-USD-1916/14 від 29 жовтня 2014 року в сумі 12500 дол. США, сума нарахованих відсотків становить 359,95 дол. США (а.с.6).

Встановлено, що Фондом гарантування вкладів позивачу були виплачені кошти у розмірі 200 000 грн.

Отже, заявлений позивачем розмір збитків, як залишок коштів за договором банківського вкладу в сумі 101 437 грн. 22 коп. не підтверджено.

Постановою Правління Національного банку України № 217 від 07 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.95, 95 зв.).

На підставі вищевказаної постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07 квітня 2015 року № 70 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Укргазпромбанк», згідно з яким з 08 квітня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Укргазпромбанк» Ожга Є.В. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Укргазпромбанк» було запроваджено строком на три місяці з 08 квітня 2015 року по 07 липня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 липня 2015 року № 128 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укргазпромбанк» до 07 серпня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 14 вересня 2015 року № 602 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 року № 168 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» та призначення повноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року.

У подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» на один рік до 14 вересня 2018 року включно.

З 15 вересня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення ТАТ «Укргазпромбанк» з ринку.

Позивачем з Інтернет сайту надані відомості щодо учасників у структурі власності ПАТ «Укргазпромбанк», відповідно яких серед інших 14 осіб власниками істотної участі у банку є ОСОБА_3 - у розмірі 24,5167 % акцій банку, ОСОБА_4 - 24,0973%, ОСОБА_5 - 9,9267 % та ОСОБА_6 - 7,8729 % (а.с.34-36).

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як власниками істотної участі у ПАТ «Укргазпромбанк», внаслідок порушення Закону України «Про банки і банківську діяльність», їй завдано майнової шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що власниками істотної участі ПАТ «Укргазпромбанк» всупереч вимогам ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вжито своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку», колегія суддів визнає таким, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів в розумінні ЦПК України на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Укргазпромбанк» майнової шкоди позивачу через порушення відповідачами, як власниками істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно ст. 58 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України тат статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

У ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, лише після складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Позивачем не доведено порушення його права на отримання грошових коштів.

Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб'єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Передбачене ст. 58 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Проте відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю і невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Укргазпромбанк» майнової шкоди позивачу через порушення відповідачами, як власникамиістотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованимивисновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, надано належну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 червня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: