Рішення № 74869099, 20.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року справа № 823/1675/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні,

встановив:

25.10.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту Патрульної поліції України (далі – відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.05.2018) стягнути з Департаменту патрульної поліції середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 17.08.2017 по день ухвалення рішення судом на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.08.2017 йому вручено витяг з наказу №303 о/с виданого 17.08.2017 про звільнення його зі служби в поліції та трудова книжка. В день звільнення 17.08.2017 він перебував на службі. В цей день йому було виплачено заробітну плату та ним подана заява про виплату заробітної плати та інших виплат відповідно до законодавства в день звільнення. Повний розрахунок з ним здійснено 29.08.2017, шляхом перерахування заробітної плати на картковий рахунок. Таким чином затримка розрахунку в повному обсязі складає 13 днів. В подальшому позивач змін позовні вимоги обґрунтовуючи їх тим, що доплата за нічний час за період з 01.03.2016 по 08.06.2017 в сумі 4445,15 грн не виплачено з вини власника або уповноваженого ним органу у день звільнення, то дана заборгованість грошового забезпечення є затримкою виплати всіх сум, що належать працівникові при звільнення та включаються до середнього заробітку який відповідач повинен виплатити працівникові за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 26.10.2017 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 05.12.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили кінцевим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1851/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України про стягнення частини невиплаченої заробітної плати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України – залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року – без змін.

10.05.2018 ухвалою суду поновлено провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.05.2018 заяву позивач про зміну позовних вимог від 15.05.2018 прийнято до розгляду.

25.05.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, оскільки така компенсація здійснюється у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до наказу від 17.08.2017 №303 о/с «По особовому складу» згідно з п. 6 (в зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 9 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та п. 8 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора роти №3 батальйону Управління поліції, з 17 серпня 2017 року, з виплатою грошової компенсації за 2 доби невикористаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично опрацьований час у календарному році.

29.08.2017 відповідачем здійснено безготівкове зарахування заробітної плати на картку позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон 580).

Приписами ст. 77 Закону 580 врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону 580 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року за № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Водночас слід зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, однак, такі врегульовані КЗпП України, в зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми трудового законодавства.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок 100), та згідно з п. 2 Порядку 100 - обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Тобто, виходячи з наведених вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року та від 01.03.2018 року у справах №806/535/16 та №806/1899/17.

З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби з 17.08.2017, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку, а саме по 29.08.2017 (за 12 днів затримки розрахунку).

Згідно наявних в матеріалах справи розрахункових листків позивача, заробітна плата за два останні місяці, які передували звільненню позивача з органів поліції за липень та червень 2017 року становить 8280 грн (4140,00 грн + 4140,00 грн). Середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 135,74 грн (8280 грн / 61 (кількість днів).

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 1628,88 грн (12 днів * 135,74 грн), яка підлягає до стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача щодо обрахунку кількості днів та з тим, що строк, який брався позивачем в розрахунок середнього заробітку з 01.03.2016 по 17.08.2017 не відповідає п. 8 Порядку 100.

Також, суд звертає увагу, що у своєму відзиві позивач посилається на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», однак суд зазначає, що предметом спору в даній позовній заяві є не компенсація втрати частини доходів, а стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника. Таким чином, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не виплачено доплату за роботу в нічний час суд зазначає, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 у справі №823/1851/17 стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 17.08.2017 в сумі 4445 (чотири тисячі чотириста сорок п’ять) грн. 15 коп.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 17.08.2017 по день ухвалення рішення, суд зазначає, що предметом розгляду в даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника, а не стягнення невиплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому оскільки позивача звільнено зі служби та він не перебуває у трудових відносинах з відповідачем то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 1628 (одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн 88 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко