Рішення № 74869014, 21.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року справа № 823/1693/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_2 окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 12, с. Медведівка, Чигиринський р-н., ОСОБА_2 обл.) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (п.18 протоколу № 26 від 02.03.2018) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, внаслідок отримання захворювання, що пов’язане з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, внаслідок отримання захворювання, що пов’язане з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1, як військовозобов’язаний був призваний на спеціальні збори та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого отримав захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби та ІІ групу інвалідності. Відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013, №975, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а днем виникнення такого права є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідач протиправно відмовив позивачеві у призначенні та отриманні вказаної допомоги мотивуючи свою відмову тим, що інвалідність позивача встановлена понад тримісячний термін після закінчення зборів, що і стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою від 02.05.2018 позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2018 о 10год. 00хв. В подальшому, усною ухвалою суду від 21.05.2018, в розгляді адміністративної справи оголошено перерву до 08.06.2018.

Представник позивача до зали судового засідання 08.06.2018 прибув та підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі.

Представник відповідача 08.06.2018 до зали судового засідання прибув, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що на час встановлення позивачеві первинної ІІІ групи інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Також зазначив, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, тобто після звільнення його з військової служби, як військовозобов’язаний (призваний на військові збори), а не як військовослужбовець, а у відповідності до п.п.6 п.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, така допомога призначається військовозобов’язаним, призваним на військові збори, у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов’язаному при виконанні обов’язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів. Оскільки ОСОБА_1 ІІІ група інвалідності встановлена понад тримісячний термін після закінчення зборів, то останній не має права на отримання вказаної допомоги.

Представник третьої особи 08.06.2018 до зали судового засідання не прибув, у наданому відзиві підтримав правову позицію відповідача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні учасників процесу було повідомлено, що рішення буде прийнято на протязі строку розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнибильській АЕС (категорія І), що підтверджується копією посвідчення серії А № 078499 від 02.08.1996.

Відповідно до даних зазначених у військовому квитку серії НУ № 6871274 від 25.12.1976, позивач з 13.02.1987 по 14.04.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Доза опромінення становить 22,19 ранг.

Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 24.12.1992 № 51/3207, підтверджено, що позивач як військовозобов’язаний приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у складі в/ч 53893.

Відповідно до заключення обласної СПЕЦ В К К № 3107 від 18.06.1996, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до витягу з акту огляду МСЕК серії 2-18 АД № 177501 від 14.08.1996, позивачеві вперше встановлена ІІІ група інвалідності (захворювання пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС).

На підставі акта № 7345, ОСОБА_2 обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 з 04.12.2017 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС (відомості довідки серії 12 ААА № 873966).

11.12.2017 управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 РДА, видало ОСОБА_1 посвідчення серії Є № 034008, відповідно до якого, позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.

02.03.2018, за результатом розгляду заяви позивача, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум складено протокол № 26, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги в зв’язку з тим, що інвалідність встановлено в понад 3-х місячний строк після закінчення зборів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, викладеним у протоколі № 26 від 02.03.2018, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи спірним правовідносинам правову оцінку суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані: Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992, №2232-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Закон №2232-XII), Законом України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991, №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок №975).

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992, №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 24 січня 2014 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, право на отримання одноразової грошової допомоги, у розумінні Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей», не пов'язується з часом та місцем звільнення з військової служби, а пов'язується із фактом та часом встановлення інвалідності військовослужбовцю, який звільнений з військової служби, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року(справа № 21-135а15).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, висновки зроблені відповідачем, про те, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги набувається лише з моменту встановлення військовозобов'язаному інвалідності, за умови якщо вона встановлена не пізніше трьох місяців після закінчення зборів не беруться судом до уваги, в зв’язку з чим рішення Міністерства оборони України (п.18 протоколу № 26 від 02.03.2018) про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, внаслідок отримання захворювання, що пов’язане з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивач, крім іншого, просить зобов'язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу та здійснити її виплату.

При розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення певного змісту, що не належить до компетенції суду.

Так, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової допомоги за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17.

Відповідно до вимог ч.2 ст.245 КАС України у поєднанні із ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (п.18 протоколу № 26 від 02.03.2018) про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, внаслідок отримання захворювання, що пов’язане з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань