Рішення № 74868992, 19.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/836/18

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області , Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить провести йому, як інваліду ІІ групи, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 250782,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31 серпня 2017 року відповідно до наказу № 691 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області його звільнено зі служби у відставку (зі зняттям з військового обліку) за станом здоров'я - на підставі висновку центральної лікарсько - експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби. Згідно з грошовим атестатом від 01.09.2017 року № 3 на дату звільнення, виданим Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, позивачу виплачено наступні види грошового забезпечення: оклад за спеціальне звання 45,00 грн., посадовий оклад 605,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 30% 195,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% 422,50 грн., премія 691% 4180,55 грн.. Позивач зазначає, що при розрахунку і виплаті йому одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, відповідач виходив з розміру окладу за спеціальним званням 45,00 грн., та посадового окладу за останньою посадою, яку ОСОБА_1 займав на день настання інвалідності - 605,00 грн., надбавки за вислугу років 195,00 грн. Проте, із зазначеним розміром одноразової грошової допомоги позивач не погоджується, оскільки відповідачем безпідставно йому занижено розмір одноразової грошової допомоги.

Представник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області 22.03.2018 року надіслав відзив на позовну заяву в якому вказує, що позов не визнає в повному обсязі, та повідомляє, що при розрахунку суми одноразової грошової допомоги позивача у зв’язку із встановленням йому II групи інвалідності слід керуватись абзацом першим пункту 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту № 908, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року, відповідно до якого розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі, на виконання вимог якого, та на підставі поданих Головним управлінням ДСНС України у Хмельницькій області документів, Комісією ДСНС України виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у сумі 35490,00 грн., таким чином, ДСНС України та ГУ ДСНС діяли в межах та у спосіб визначений законодавством, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Справа розглянута справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Причини неявки до суду не повідомив.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також відсутність заперечень з цього приводу з боку представника відповідачів, у відповідному судовому засіданні протокольною ухвалою від 13.06.2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити, з підстав, викладених нижче.

Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах та підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій України, правонаступником якого відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 16 січня 2013 року № 20 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 18 вересня 2017 року надано довідку серії АВ № 1003555, якою з 18.09.2017 встановлена ІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби).

Відповідно до наказу начальника Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 31 серпня 2017 року № 691 ОСОБА_1 звільнено зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за станом здоров'я (на підставі висновку центральної лікарсько - експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби) з посади старшого пожежного-рятувальника 9 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області.

Комісія з призначення одноразової грошової допомоги прийняла рішення про виплату, згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 908 від 11 липня 2007 року, інваліду ІІ групи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 35490,00 грн., яка була визначена виходячи з розміру грошового забезпечення, до якого включено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавку за вислугу років за останньою посадою, яку займав позивач на день звільнення.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов’язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановою від 11 липня 2007 року № 908 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту передбачено, що грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення – інвалідам ІІ групи.

Відповідно до пункту 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, – на день звільнення.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Верховний Суд України у постанові від 27 червня 2017 року у справі № 21-2497а16 за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про зобов’язання вчинити певні дії висловив свою позицію стосовно розрахунку допомоги, передбаченої пунктом 2 Порядку затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908, у спосіб, що визначений саме пунктом 3 цього Порядку, – виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати норми статті 118 Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виходячи з того, що пункт 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294, а лише, відповідно до частини другої статті 118 Кодексу, встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.

Питання, пов’язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки законодавець у частині другій статті 118 Кодексу, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу.

Така правова позиція також висвітлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 822/551/16 (К/9901/10952/18).

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 31200, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Відповідач - 1: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (вул. Героїв Чорнобиля, 1/2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 38662200).

Відповідач - 2: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (вул. О. Гончара, 55а, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_4 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_4