Рішення № 74868991, 22.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 червня 2018 р. № 820/4332/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі – відповідач, УПФУ в Московському районі м. Харкова), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо сплати їй пенсії державного службовця за період з лютого 2015 по червень 2016 у розмірі призначеної на нарахованої, включаючи індексацію пенсії, та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова сплатити їй пенсію державного службовця за період з лютого 2015 по червень 2016 включно - у розмірі 6131 грн. 97 коп. щомісяця, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 27.04.2018 р. №9539/30-13-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2008 року знаходить на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова і отримує пенсію державного службовця.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії не підлягають оподаткуванню. Однак, незважаючи на це, Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно до якої до загального місячного ( річного ) оподатковуваного доходу платника податку включаються «Суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення».

У зв'язку з тим, що до щомісячного оподаткованого доходу платника податків цим законом включено пенсію, то з суми пенсії утримується і військовий збір у розмірі 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, який введений Законом України від 31.07.2014 № 1621-У 11 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України».

На виконання викладених вище норм законів Відповідач по справі в період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. включно щомісяця утримував з її щомісячної пенсії податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Всього за цей час відповідачем по справі утримано з пенсії податок на доходи фізичних осіб у сумі 5886 грн.90 коп., та військовий збір у сумі 588 гри.69 коп., що підтверджується довідкою, виданою відповідачем по справі 127.04.2018 р. № 9539/30-13-01.

У зв'язку з тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсії» від 02.06.2016 № 1411-VШ скасовано оподаткування пенсії, якщо її розмір не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2016 р. відповідач по справі припинив утримання податків з моєї пенсії.

27 лютого 2018 р. Конституційним Судом України прийнято рішення № 1-р/2018 по справі № 1-6/2018, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Тому 27.04.2018 позивач звернулась до Відповідача по справі з заявою про сплату їй пенсії державного службовця за період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. у розмірі призначеної пенсії без утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням раніше отриманих нею сум.

07.05.2018 позивач отримала у Відповідача лист № 372/А-3, яким відмовлено у поверненні утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору з лютого 2015 по червень 2016 та рекомендовано звернутись до відповідного органу Державної

фіскальної служби України та подати заяву. Вважає бездіяльність відповідача протиправною. У зв’язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана повноважною особою (а.с. 20).

Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Платником податку на доходи фізичних осіб та військового збору є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п. 162.1ст. 162, п. п. 1.1. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно з п.п 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.19. п. 164.2 ст. 164 Кодексу (у редакції Закону України від 28.12.2014№ 71- VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включалися, зокрема, суми пенсії (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України згідно із законом, якщо її розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - в частині такого перевищення. Даний розмір оподаткування пенсій діяв до 30.06.2016.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 15 відсотків, визначену в ст. 167 Кодексу (до 30.06.2016 та 18 % з 01.07.2016 року), та ставку військового збору 1,5 відсотків, визначену в п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суми їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

При цьому положення абзацу першого п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи зазначене, нараховані податковим агентом - Пенсійним фондом України, платнику податку - фізичній особі, суми пенсій з 01.01.2015 до 27.02.2018 оподатковувалися податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Оскільки положення абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу втратило чинність з 27.02.2018 р., то починаючи саме з цієї дати нараховані суми пенсій не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуються.

Крім того, відповідно до п. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідно бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

До того ж, пунктом 43.6. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у якій такі кошти були зараховані.

Таким чином, податки та збори, стягнуті відповідно до Податкового кодексу України, не зараховуються на рахунки Управління, тому і не можуть бути повернені Управлінням.

Отже, підстави для повернення податку на доходи фізичних осіб та військового збору, стягнутого з ОСОБА_1 згідно Податкового кодексу України, зазначені у довідці Управління від 27.04.2018 № 9539/30-1-01, відсутні, оподаткування здійснювалося у межах, на підставі і у порядку, визначеному чинним законодавством.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно приписів ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його бездіяльності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі та отримує пенсію за віком з 01.04.2008 року та обчислену згідно Закону України «Про державну службу».

Позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі із заявою з заявою про сплату їй пенсії державного службовця за період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. у розмірі призначеної пенсії без утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням раніше отриманих нею сум.

За результатами розгляду вищевказаної заяви листом 07.05.2018 №372/А-3 позивачу відмовлено у поверненні утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору та рекомендовано звернутись до відповідного органу Державної фіскальної служби (а.с.15-16).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (стаття 9 Податкового кодексу України).

Починаючи з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України та до Бюджетного кодексу України.

Зокрема, підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента, відповідно статті 163 Податкового кодексу України, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 167.4 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тобто, дана правова норма чітко передбачає, що положення вказаного підпункту не застосовується лише до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій набрали чинності 01 січня 2015 року і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача, що як встановлено судом перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема статтями 164, 165 Податкового кодексу України.

При цьому судом враховано, що 27.02.2018 року Конституційним судом України прийнято рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Цим Рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Як зазначається у Рішенні, у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, за якого забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застрахована особа може безперешкодно реалізувати своє право на пенсію у повному обсязі.

У законодавстві про пенсійне забезпечення в Україні таке співвідношення досягається встановленням залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Саме тому запровадження її оподаткування, починаючи з певного її розміру, на думку Конституційного Суду України, порушує справедливий підхід до встановлення пенсії, оскільки призводить до зменшення її фактичного розміру, який встановлюється з урахуванням співвідношення між тривалістю страхового стажу та розміром заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Конституційний Суд України також констатував, що після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни.

За таких обставин особи, які мають право на пенсійні виплати, об'єктивно не могли бути впевненими у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері.

Отже, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість.

Відповідно до рішення положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 27.02.2018 року є неправомірними дії відповідача щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання позивача, якщо його розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України втратили чинність з 27 лютого 2018 року.

Тобто, станом на дату виникнення спірних правовідносин абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України був чинним, підлягав застосуванню та поширював свою дію на спірні правовідносини.

Доказів здійснення відповідачем відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача з березня 2018 року суду не надано та судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без задоволення

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 червня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.