Рішення № 74868667, 22.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2168/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

представника позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № НОМЕР_1, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № НОМЕР_1 прийняте відповідачем на підставі висновків, викладених в акті від 12.02.2018 року № 246/15-32-12-03/39322975 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» (код ЄДРПОУ 39322975) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2017 року. ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» скористалось своїм правом, передбаченим п.п.56.1-56.3 ст.56 Податкового кодексу України, та оскаржило податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 21.02.2018 року в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. 18.04.2018 року Державною фіскальною служби України було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 23392/6199-99-11-01-01-25, яким скарга ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» була залишена без задоволення. Вказане рішення було отримано позивачем 25.04.2018 року. На думку відповідача позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку на суму 94042,00 грн., оскільки сформований позивачем податковий кредит у вересні 2017 року на суму 45565,89 грн. та у жовтні 2017 року на суму 48476,29 грн. в складі оплат на ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», який заявлено позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку згідно з додатком 3 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року, нібито не використовувався ним у його господарській діяльності. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, та вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству та є протиправним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № № НОМЕР_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що сформований податковий кредит у вересні 2017 року на суму 45565,89 грн. та у жовтні 2017 року на суму 48476,29 грн. від ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», який заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку згідно з додатком 3 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року, не використовувався в господарській діяльності ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг». З огляду на зазначене, перевіркою встановлено, що ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» порушено вимоги п.198.5 ст.198, абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за № 159/28289), у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2017 року) на суму 94042,00 грн.

У відповіді на відзиві позивач вказує, що під час проведення перевірки та під час розгляду позовної заяви відповідачем не була врахована інформація та документальні докази щодо отримання позивачем доходів від надання послуг з перевалки у листопаді та грудні 2017 року, що було наслідком, в тому числі, наданих ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» у вересні-жовтні 2017 року експлуатаційних послуг (впорядкування, облаштування, технологічне оснащення виробничих потужностей), які передували початку операційної діяльності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» зареєстроване та перебуває на обліку в Чорноморській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 30.07.2014 року за № 265514094620.

На підставі направлення від 26.01.2018 року № 474/12-03, наказу від 26.01.2018 року № 395, в період з 31.01.2018 року по 06.02.2018 року співробітник Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2017 року.

За результатами цієї перевірки 12.02.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 246/15-32-12-03/39322975, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.198.5 ст.198, абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за № 159/28289, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2017 року) на суму 94042,00 грн.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» на підставі акту перевірки від 12.02.2018 року № 246/15-32-12-03/39322975 відповідно до зазначених порушень Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:

- від 21.02.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.198.5 ст.198, абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за № 159/28289, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 94042,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 23511,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2018 року № НОМЕР_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України 18.04.2018 року прийняла рішення № 23392/6199-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 21.02.2018 року № НОМЕР_1 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2017 року згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року, додатку 3 до податкової декларації складає 94042,00 грн. та виникла у вересні 2017 року у розмірі 45565,89 грн. та у жовтні 2017 року у розмірі 48476,29 грн. Податковий кредит у вересні та жовтні 2017 року сформовано за рахунок ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» по номенклатурі - оренда майна, комунальні послуги.

Згідно з договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 року № 17/177-0/3 балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: частину нежитлових приміщень адміністративно-побутової будівлі та будівлі складу № 24 з рампою та навісом, відкритий майданчик (мостіння), що прилягає до складу № 24, загальною площею 20020,10 кв. м. за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 72, 73. Орендар відшкодовує витрати балансоутримувачу на обслуговування та експлуатацію майна. Відповідно до договору від 17.08.2017 року № 17/177-0/з ціна договору згідно калькуляцій: 49,90 грн. - вартість відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м. адміністративно-побутової будівлі у місяць; 3,37 грн. - вартість утримання 1 кв. м. мостіння у місяць; 9,20 грн. - вартість відшкодування експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м. будівлі складу № 24 з рампою та навісом в місяць.

Вказане майно передано в оренду за договором оренди від 31.07.2017 року № 509 з метою розміщення вантажно-складського комплексу. Згідно договору від 31.07.2017 року № 509 нерухомого майна орендодавець є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, балансоутримувач ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», орендар ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг».

Оренда плата визначається на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди 1154000,00 грн. (кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній). Акт приймання-передавання підписується сторонами не пізніше двох робочих днів після отримання авансового платежу орендної плати за 12 місяців (1154000,00 х 12 = 13848000,00 грн., здійснено у серпні 2017 року). Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 %.

Разом з цим, за період діяльності вересень-жовтень 2017 року у позивача відсутня реалізація товарів, виконання робіт, надання послуг, діяльність спрямована на отримання доходу (податкові зобов’язання з ПДВ), про що свідчить податкова декларація з ПДВ за вересень 2017 року (від 18.10.2017 року № НОМЕР_2), податкова декларація з ПДВ за жовтень 2017 року (від 17.11.2017 року № НОМЕР_3), оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за вересень 2017 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за жовтень 2017 року, бази даних ЕРПН.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу. Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу. Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України. Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Згідно з п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном; фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується; місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На підставі цих обставин відповідач прийшов до висновку, що сформований податковий кредит позивача у вересні 2017 року 45565,89 грн. та у жовтні 2017 року 48476,29 грн. від ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», який заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку згідно додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року (від 19.12.2017 року № НОМЕР_4), не використовувався в господарській діяльності ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що чистий прибуток (збиток) ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» за 9 місяців 2017 року склав «-1709,8 тис. грн.». Такий висновок відповідач сформував за рахунок того, що дохідна (прибуткова) частина реалізації надання послуг із зберіганням фактично не покриває супутніх витрат (орендна плата, відшкодування комунальних послуг).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача, як на підставу протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № НОМЕР_1, що відповідач не взяв до уваги інформацію та докази про отримання ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» доходів у листопаді та грудні 2017 року, оскільки сума бюджетного відшкодування заявлена на рахунок платника у банку в додатку № 3 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року у розмірі 94042,00 грн. виникла у вересні та жовтні 2017 року, тобто у період коли позивач не отримував доходів.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, висновки відповідача про порушення позивачем п.198.5 ст.198, абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку на 94042,00 грн., є обґрунтованими та законними.

Згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № НОМЕР_1 прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» (вул. Праці, 8, офіс 33/3, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, ідентифікаційний код 39322975) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № НОМЕР_1 - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 22 червня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко