Рішення № 74868658, 19.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа № 818/1769/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мороз Т.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант" (далі - відповідач, ПСП "Гарант"), в якій просить стягнути з відповідача 69802,63 грн. адміністративно-господарських санкцій та 41,88 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив у встановлений законодавством строк адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, на яку також нарахована пеня. Несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

29.05.2018 представник відповідач подав відзив, у якому в задоволенні позову просив відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що у січні-лютому 2017 середньооблікова кількість штатних працівників ПСП "Гарант" складала 45 осіб, із яких 2 особи з інвалідністю. З початком весняних польових робіт, починаючи з березня 2017 ПСП "Гарант" здійснювало додатковий найом працівників, що призвело до необхідності створення третього робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Починаючи з березня 2017 відповідач щомісячно подавав до Сумського районного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН. 08.02.2018 ПСП "Гарант" подало до СОВ Фонду соціального захисту інвалідів звіт за 2017 рік, чим у повній мірі виконало законодавство щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю та вжило необхідних заходів.

01.06.2018 позивач подав відповідь на відзив у якій зазначив, що відповідачем не надано доказів створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, у тому числі спеціального робочого місця, створення для нього умов праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації та забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених законодавством. Відповідач обмежився лише обов’язком інформувати центр зайнятості шляхом подання звітів форми 3-ПН.

Також, у запереченні, поданому 18.06.2018, позивач зазначив, що поданий на підтвердження створення робочого місця наказ ПСП "Гарант" від 10.03.2017 № 15 підтверджує виділення робочого місця для інваліда за посадою "підсобний робітник", однак доказів того, що зазначена посада передбачена штатним розписом не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував.

Ухвалою від 21.05.2018 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 30.05.2018 судом здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 07.06.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Таким чином, працевлаштування інвалідів відповідними органами можливе лише за умови виконання підприємствами вимог нормативних актів, а саме за наявності інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить – 2 особи, а загальна кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві, становить 3 особи (а.с. 7).

Тобто 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, залишилося не зайнятими, у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 69802,63 грн.

Суд зазначає, що згідно з наказом ПСП "Гарант" від 10.03.2017 № 15 "Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда" у зв’язку зі збільшенням штатної чисельності працівників на ПСП "Гарант", виділено додаткове робоче місце за посадою "підсобний робітник" (а.с. 65).

З моменту створення додаткового робочого місця для працевлаштування інваліда, ПСП "Гарант" з березня до кінця 2017 року (крім липня 2017) подавало звіти форми 3-ПН із вакансіями "підсобний робітник" для заповнення інвалідами (а.с. 23, 25, 27, 29, 33, 35, 37, 39, 41).

У розділі ІІ "Коментарі до даних вакансії" до вказаних звітів зазначено, що для працевлаштування необхідні працівники - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 24, 26, 28, 30, 34, 36, 38, 40, 42).

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Позивачем не доведено, що органи, на які покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, направляли у 2017 році на ПСП "Гарант" інвалідів для працевлаштування і їм було відмовлено у прийомі на роботу. Також позивачем не надано доказів того, що інваліди зверталися безпосередньо до відповідача із заявами про працевлаштування і їм було відмовлено у прийнятті на роботу.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не доведено на підставі яких доказів представник позивача зазначав, що інвалід працевлаштовувався поза штатом на підприємстві. Так, матеріалами справи підтверджується, що наказ № 15 від 10.03.2017 "Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда" було надано відповідачем на вимогу суду для підтвердження факту того, що ПСГП "Гарант" створено робоче місце за посадою "Підсобний робітник". Даний наказ відповідачем видано було в зв'язку із збільшенням чисельності працівників з метою дотримання вимог закону щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда (а.с.65).

Слід зазначити, що відповідачем було подано до центру зайнятості звіти про наявність вакансії для інваліда у більшому розмірі, ніж передбачено наказом Мінсоцполітики України №316 від 31.05.2013. Так, даним наказом передбачено подання первинної звітності, що діє з місяця інформування центру зайнятості до часу відмови підприємства у працевлаштуванні такого інваліда. В даному випадку, відповідачем з березня 2017 подано відповідну звітність, не було відкликано, уточнюючих даних не було направлено до центру зайнятості. Доказів того, що відповідачем було відмовлено інваліду в працевлаштуванні позивачем надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з ПСП "Гарант" адміністративно-господарських санкцій в розмірі 69802,63 грн. та 41,88 грн. пені., необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 69844,51 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.06.2018.

Суддя С.М. Гелета