Ухвала суду № 74868608, 21.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2507/18

УХВАЛА

21 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали від 06.06.2018р. про відкриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій позивач просить:

звільнити позивача від сплати судового збору або відстрочити сплату збору до винесення рішення по справі;

поновити строк звернення до адміністративного суду, починаючи з 07.10.2009 р.;

визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м Одесі щодо непоновлення виплати пенсії за віком позивачу та зобов'язати відповідача провести перерахунок і відновити виплату позивачу довічно пенсії за віком, шляхом призначення пенсії заново, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі та додатково поданих документів про стаж та заробітну плату, з проведенням перерахунку, індексації пенсії, виплатою компенсації втрати частини доходів, на певний позивачем банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009 р.;

відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення всієї суми боргу, починаючи з 07.10.2009 р. по день фактичної виплати;

відповідно до ч.1 ст.372 КАС України покласти обов'язок щодо забезпечення виконання рішення на начальника Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2018р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. 04.06.2018р. (вх. № 15566/18) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 06.06.2018р. відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надати до Одеського окружного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження факту призначення ОСОБА_1 пенсії за віком; заяви позивача про перерахунок та поновлення виплати пенсії від 02.04.2018р. та доданих до неї документів; документів, що підтверджують факт призначення та припинення позивачу пенсійних виплат.

11.06.2018р. (вх. № ЕП/3282/18) від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить роз'яснити ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2018р. в частині задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, починаючи з 07.10.2009р. та/ або винести ухвалу про поновлення пропущеного строку звернення до суду, починаючи з 07.10.2009р.

Згідно ч. 3 ст. 254 КАС України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, з урахуванням положення ч. 3 ст. 166 та ч. 3 ст. 254 КАС України, оскільки заявлені по справі вимоги по суті підлягають вирішенню у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України, то за цією ж процедурою підлягає розгляду і поданий заявником процесуальний документ по даній справі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що за правилами ст. 254 КАС України підлягають роз'ясненню судові рішення, яким суд вирішив спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.

Зі змісту наведених положень КАС України вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена нечіткістю його змісту, якщо воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Таким чином, роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд вирішив спір по суті.

Отже, не підлягають роз'ясненню судові рішення, прийняті з процесуальних питань, які не стосуються предмета спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказують на ту чи іншу процесуальну дію.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 30.01.2018 р. по справі №296/1155/13-а.

Крім того, суд зазначає, що за приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) висловлено правову позицію, згідно якої

зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Такий висновок зроблено, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3, 8).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ст.ст. 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Встановлення факту, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі можливе при вирішенні справи по суті.

Керуючись положеннями ст.ст.6-9, 166, 241-243, 248, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали від 06.06.2018р. про відкриття провадження у справі, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк

11 червня 2018 року

21.06.18