Рішення № 74868583, 22.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2159/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Марчук Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (68322, Одеська область, Кілійський район, с. Червоний яр, вул. Шкільна, 27, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління превентивної діяльності ОСОБА_2 управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740), за участю третьої осоюи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправним та скасування висновку, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління превентивної діяльності ОСОБА_2 управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої осоюи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку Управління превентивної діяльності ОСОБА_2 управління національної поліції в Одеській області щодо анулювання відносно ОСОБА_1 дозволу №5086 на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну “МКМ-072С6”, калібр 7,62х39, № КІМО2044, виданого ОСОБА_2 управлінням національної поліції в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він є стороною кримінального провадження з боку у статусі підозрюваного. Позивачем було отримано лист Відповідача від 13.04.2018 р. в якому було зазначено, що гр.-ну ОСОБА_1 пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочину, у зв’язку з чим Управлінням превентивної діяльності ГУНП в Одеській області винесено висновок щодо анулювання дозволу №5086 на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну «МКМ-072С6» калібр 7.62x39, № КІМО 2044, виданий ГУНП в Одеській області 12.05.2014 р. Позивач зазначає, що обвинувальний акт відносно нього не складався та до суду не направлений не був, а тому ОСОБА_1, станом на дату подання вказаного адміністративного позову, вважається невинуватою особою, у зв’язку з чим Позивач вважає зазначений висновок Відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 08.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, призначене на 24.05.2018 року сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно. Від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та залучення в якості третьої особи ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, яке було задоволено в судовому засіданні 24.05.2018 року.

31.05.2018 року до суду надійшли пояснення третьої особи з запереченнями проти задоволення адміністративного позову з тих підстав, що згідно вимог пункту 5.1 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, підстав для зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну «МКМ-072С6» калібр 7.62x39для ОСОБА_1 більш не існує.

08.06.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що 12.04.2018, по кримінальному провадженню № 12018160150000907, слідчим слідчого відділу Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури юристу 2 класу ОСОБА_4, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї. У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 12.04.2018 повідомлено про підозру, у відповідності до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, Відповідачем було складено висновок про анулювання відносно ОСОБА_1 дозволу №5086 на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну “МКМ-072С6”, калібр 7,62х39, № КІМО2044, виданого ОСОБА_2 управлінням національної поліції в Одеській області.

В судове засідання, призначене на 12.06.2018 року Позивач не та Відповідач не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно. Від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню №12018160150000907 від 11.04.2018 року. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та відкладено розгляд справи на 19.06.2018 року.

В судове засідання, призначене на 19.06.2018 року, Позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив. Жодних клопотань від не надходило.

В судове засідання, призначене на 19.06.2018 року, представник Відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. Від представника Відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання, призначене на 19.06.2018 року, представник Третьої особи не з’явився. Про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив. Жодних клопотань від не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З наведених підстав суд ухвалив про продовження розгляду справи за відсутності представників сторін.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання Позивача, та представників Відповідача та Третьої особи за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

12.05.2014 року ОСОБА_2 управлінням Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 видано дозвіл № 5086 на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну “МКМ-072С6”, калібр 7,62х39, № КІМО2044.

12.04.2018 року слідчим СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї.

12.04.2018 року начальником Управлінням превентивної діяльності ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області затверджено висновок про анулювання ОСОБА_1 дозволу №5086 від 12.05.2014 року на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну “МКМ-072С6”, калібр 7,62х39, № КІМО2044, виданого ОСОБА_2 управлінням національної поліції в Одеській області.

Законом України “Про Національну поліцію” визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст. 2 ЗУ “Про Національну поліцію” завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно п. 21 ч.1 ст.23 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 р. № 576 “ Про затвердження Положення про дозвільну систему” видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється, на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (далі - Інструкція №622).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1644 від 29.12.2015 року “Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів” наказано ужити організаційних заходів з реалізації Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-УІІІ“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” в частині покладення на органи Національної поліції повноважень з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї.

Також, Наказом № 1644 визначено, що до врегулювання на законодавчому рівні повноважень органів Міністерства внутрішніх справ України при виконанні Національною поліцією України повноважень, передбачених пунктом 1 цього наказу, застосовувати норми, визначені наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року № 642 “Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 “Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1993 року за № 163, наказом Міністерства внутрішніх справ від 21 серпня 1998 року № 622 “Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1993 року за № 637/3077, та наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 червня 2000 року № 379/ДСК, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2000 року за № 696/4917.

Крім того, Національній поліції України наказано організувати діяльність з реалізації повноважень, указаних у пункті 1 цього наказу, через: 1) Департамент превентивної діяльності Національної поліції України; 2) уповноважений підрозділ (управління, відділ, сектор) з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України; 3) відповідні підрозділи територіальних органів Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, районах, містах, районах у містах.

Отже, з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” повноваження з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї покладено на органи Національної поліції, які до врегулювання на законодавчому рівні повноважень застосовують норми Інструкції № 622.

Згідно п. 1.3 Інструкції № 622, основними завданнями органів внутрішніх справ є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, бойових припасів до зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

Також, п. 7.7 Інструкції № 622 передбачено, що контроль за зберіганням вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв, що належать громадянам, здійснюється органами внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4 Інструкції № 622, органам внутрішніх справ надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї, основних частин зброї, пристроїв та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством; анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 цього розділу.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції №622 органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі: наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю; наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім’ї, що підтверджується документально; повідомлення такій особі про підозру або складення щодо такої особи повідомлення про підозру, яке не вручене внаслідок не встановлення її місця знаходження; наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку; відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

Отже, п. 4 вказаної Інструкції №622 кореспондується з п. 5.1 цієї Інструкції, а саме перелік підстав для не видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проведення їх перереєстрації, зазначені в п. 5.1 Інструкції №622, також є переліком підстав для анулювання вказаних дозволів.

Згідно п. 12.21 глави 12 розділу II цієї Інструкції, після анулювання дозволу на зберігання і носіння зброї та пристрою власник зобов'язаний здати зброю (за наявності основні частини зброї) чи пристрій, патрони і бойові припаси до них до органу внутрішніх справ та прийняти рішення щодо подальшого її переоформлення чи реалізації.

Як встановлено судом, підставою для анулювання дозволу ОСОБА_1 слугувало повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, що відповідно до п.п. 4, 5.1 Інструкції №622, є підставою анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї, основних частин зброї, пристроїв та боєприпасів.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем висновок від 12.04.2018 про анулювання ОСОБА_1 дозволу №5086 від 12.05.2014 року на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну “МКМ-072С6”, калібр 7,62х39, № КІМО2044, виданий ОСОБА_2 управлінням Національної поліції в Одеській області, прийнято у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання Позивача щодо того, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не складався та до суду не направлений не був, оскільки підставою для скасування позивачу дозволів слугував факт повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (68322, Одеська область, Кілійський район, с. Червоний яр, вул. Шкільна, 27, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління превентивної діяльності ОСОБА_2 управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740), за участю третьої осоюи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправним та скасування висновку Управління превентивної діяльності ОСОБА_2 управління національної поліції в Одеській області щодо анулювання відносно ОСОБА_1 дозволу №5086 на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну “МКМ-072С6”, калібр 7,62х39, № КІМО2044, виданого ОСОБА_2 управлінням національної поліції в Одеській області – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.