Рішення № 74868529, 15.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1499/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., ,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 /надалі - позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі – відповідач, Чутівське ОУ ПФУ Полтавської області/ про визнання неправомірною бездіяльності щодо виплати пенсії з 01 листопада 2016 року та зобов'язання Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 01 листопада 2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що з 2005 року вона отримувала пенсію за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області. З 01 квітня 2015 року вона знаходиться на обліку та отримувала пенсію як внутрішньо переміщена особа в Чутівському ОУ ПФУ Полтавської області. Однак, з 01 листопада 2016 року згідно із рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №13 від 29 вересня 2016 року виплата їй пенсії припинена всупереч положенням статті 24 Конституції України, статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" /а.с. 6-9/.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що 30 вересня 2016 року до Чутівського ОУ ПФУ Полтавської області надійшло рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №13 від 29 вересня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_2. На підставі вказаного рішення у відповідності до підпунктів 2 та 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, позивачу припинено виплату пенсії з 01 листопада 2016 року. Жодного іншого рішення щодо припинення виплати пенсії пенсійним органом не приймалось, а лише забезпечувалося виконання рішення іншої владної установи /а.с. 24-28/.

Позивач у судове засідання не з’явилась та разом з адміністративним позовом подала заяву про розгляд справи без її участі /а.с. 16/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААА №424247, виданим органом Пенсійного фонду України 15 березня 2006 року /а.с. 13/.

Відповідно до розпорядження Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №647 від 31 березня 2015 року та довідки Чутівського ОУ ПФУ Полтавської області №1981/02 від 18 травня 2018 року позивач з 01 квітня 2015 року перебуває на обліку в Чутівскому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с.33, 39/.

Згідно із довідкою Чутівского ОУ ПФУ Полтавської області №1981/02 від 18 травня 2018 року ОСОБА_2 припинено виплату пенсії 01 листопада 2016 року /а.с. 39/.

На адвокатський запит представника позивача №11/13 від 13 лютого 2018 року Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області листом від 27 лютого 2018 року №731/04 повідомило, що "згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №13 від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 припинено виплату пенсії з 01 листопада 2016 року" /а.с. 31-32/.

Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо виплати призначеної пенсії з 01 листопада 2016 року, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам та доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України /пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України/.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього ж Закону встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, серед іншого, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

За змістом частини 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до статті 47 згаданого Закону пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1 та 2 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачені підстави для припинення виплати пенсії, а саме: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом /частина 1/.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону /частина 2/.

З аналізу наведених норм слідує, що пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначаються, припиняються і поновлюються відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України і саме цей орган Пенсійного фонду відповідає за призначення, припинення та поновлення їх виплати.

Припинення виплати пенсії повинно оформлюватися відповідним рішенням територіального органу Пенсійного фонду, проте у даному випадку таке рішення не приймалось, що свідчить про недотримання відповідачем встановленого частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядку вирішення цього питання. Також рішення територіального органу Пенсійного фонду повинно містити підставу для припинення виплати пенсії, а оскільки вказане рішення відповідачем не прийнято, то встановити обставину, яка стала підставою для припинення виплати пенсії позивачу неможливо. Рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №13 від 29 вересня 2016 року, на яке посилався відповідач, також не містить посилання на таку обставину.

У листі від 27 лютого 2018 року №731/04 та відзиві на позовну заяву підставою для припинення виплати пенсії позивачу відповідач зазначив - рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №13 від 29 вересня 2016 року та положення підпунктів 2 та 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 № 365.

Водночас, як свідчить аналіз положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, припинення виплати пенсії можливе лише з підстав, визначених у частині 1 статті 49 цього Закону.

Наведений у вказаній нормі перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, про що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх судових рішеннях, зокрема у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 235/4162/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72721615), від 14 березня 2018 року у справі № 243/6815/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72791205) та від 24 квітня 2018 року у справі № 225/3766/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 73610990).

Стосовно посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 № 365 суд зазначає наступне.

Перелік підстав для припинення виплати пенсії, що визначений частиною 1 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 № 365, є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, суд дійшов висновку, що непідтвердження фактичного місця проживання пенсіонера, зміна місця проживання або скасування довідки внутрішньо переміщеної особи тощо не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу /витяг з п. 25 цього рішення/.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності /витяг з п. 25 цього рішення/.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 листопада 2016 року та зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з дати припинення виплати пенсії, тобто з 01 листопада 2016 року.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем понесені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 704, 80 грн, що підтверджується квитанцією № 22433536-1 від 05 травня 2018 року /а.с.5/.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: пров. Центральний, буд. 4А, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 40374817) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: пров. Центральний, буд. 4А, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 40374817) щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 листопада 2016 року.

Зобов'язати Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: пров. Центральний, буд. 4А, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 40374817) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 листопада 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: пров. Центральний, буд. 4А, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 40374817) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3