Рішення № 74868446, 20.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2042/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу зарахувати стаж роботи на посаді фармацевта Товариства з обмеженою відповідальністю «Елодея» з 20.05.1995 року по 28.11.2007 року до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років;

- зобов’язати відповідача зарахувати позивачу трудовий стаж роботи на посаді фармацевта Товариства з обмеженою відповідальністю «Елодея» з 20.05.1995 року по 28.11.2007 року до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років, та призначити позивачу пенсію з часу звернення із заявою про призначення пенсії, а саме – з 13.09.2017 року.

Посилається на те, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак їй було відмовлено. Рішення про відмову мотивоване тим, що згідно з записами в трудовій книжці позивача, зокрема з 20.05.1996 року по 28.11.2007 року, остання працювала на посаді фармацевта у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Елодея», а тому, з метою зарахування зазначеного періоду роботи до стажу, що дає право для призначення пенсії за вислугу років, необхідно підтвердити первинними документами державну акредитацію закладу охорони здоров'я – Товариства з обмеженою відповідальністю «Елодея», подавши акредитаційний сертифікат. Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує її право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернулася до суду з даним позовом.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у зв’язку із відсутністю відомостей про державну акредитацію закладу охорони здоров'я – Товариства з обмеженою відповідальністю «Елодея», підстав для зарахування періоду роботи позивача з 20.05.1996 року по 28.11.2007 року на посаді фармацевта до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років і відповідно на призначення такої, не було. З урахуванням викладеного, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У строк, встановлений судом, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, та повністю аналогічні тим, що викладені у рішенні про відмову у призначенні пенсії за вислугу років. А тому, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 21.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 20.06.2018 року. Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 24.05.2018 року.

Суд, в порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням відповідача вирішив допустити процесуальне правонаступництво у справі, а саме замінити відповідача, Залізничне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова, на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно записів у трудовій книжці позивача, у період з 01.08.1983 року по 10.09.1984 року позивач працювала на посаді фармацевта Аптекоуправління Хмельницького облвиконкому; з 01.08.1987 року по 01.06.1995 року – на посаді фармацевта аптеки №308 Аптекоуправління Львівського облвиконкому; з 01.06.1995 року по 20.05.1996 року – на посаді фармацевта Державного комунального підприємства аптека №308 м.Львова, створеного шляхом реорганізації аптеки №308 Аптекоуправління Львівського облвиконкому; з 20.05.1996 року по 21.11.2007 року – на посаді фармацевта ТОВ «Елодея», створеного шляхом реорганізації Державного комунального підприємства аптека №308 м.Львова; з 11.02.2008 року по 31.01.2012 року – на посаді фармацевта ТОВ «Аптека «Примула»; з 01.02.2012 року по 01.09.2012 року – на посаді фармацевта Приватного підприємства «Аптека «Примула».

У вересні 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на що отримала відмову, викладену у листі від 13.12.2017 №5387/05-13.

Вказане рішення мотивоване тим, що згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 з 20.05.1996 року по 28.11.2007 року працювала на посаді фармацевта ТОВ «Елодея». Для зарахування зазначеного періоду роботи до стажу, що дає право для призначення пенсії за вислугу років, необхідно підтвердити первинними документами державну акредитацію закладу охорони здоров'я – ТОВ «Елодея», подавши акредитаційний сертифікат. Без зазначеного періоду стаж роботи за вислугу років складає 19 років 6 місяців 20 днів. З огляду на викладене, відповідач стверджує про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача вона має право на призначення пенсії за вислугу років згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте відповідачем відмовлено у призначенні такої. Вважаючи у зв’язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.ст.51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років, серед інших, мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909. Згідно з розділом 2, посади провізорів та фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти аптек, аптечних кіосків, аптечних магазинів, контрольно-аналітичних лабораторій віднесено до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Суд встановив, що у період з 01.08.1983 року по 01.09.2012 року позивач працювала на посадах фармацевта, що належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

З приводу неврахування відповідачем періоду роботи позивача на посаді фармацевта закладу охорони здоров'я – ТОВ «Елодея», починаючи з 20.05.1996 року по 21.11.2007 року, суд зважає на наступне.

Як видно з матеріалів справи, відмова в зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, зумовлена ненаданням позивачем документів, які б підтверджували акредитацію вказаного аптечного закладу.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно ч.5 ст.16 Закону України від 19.11.1992 року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (в редакції до 13.06.2015 року), заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, частиною 5 цієї ж статті Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (в редакції після 13.06.2015 року) було визначено, що заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов’язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Отже, з 13.06.2015 року аптечні заклади не підлягають обов’язковій акредитації, яка може здійснюватися лише на добровільних засадах.

З метою підвищення якості надання медичної допомоги населенню України та відповідно до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року №765 затверджено Порядок акредитації закладу охорони здоров'я.

У відповідності до п.п.1, 2вказаного Порядку, акредитація закладу охорони здоров’я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров’я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров’я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам. Акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров’я. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що у період, коли позивач працювала на посаді фармацевта ТОВ «Елодея», а саме у період з 20.05.1996 року по 21.11.2007 року, чинним на той час законодавством не було передбачено механізму проведення державної акредитації, оскільки такий був затверджений Кабінетом Міністрів України тільки у 1997 році.

До того ж, згідно наявних у матеріалах справи Статуту ТОВ «Елодея», затвердженого протоколом №5 від 24.02.1996 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки Головного управління статистики у Львівській області від 18.08.2017 року, паспорту аптеки ТОВ «Елодея» від 01.12.2997 року та листа Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26.12.2017 року, основним завданням та видом діяльності даного товариства є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами.

Разом з тим, листом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 26.12.2017 року підтверджується наявність у ТОВ «Елодея» ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами в період з 27.02.2002 року по 08.08.2007 року і неможливість надання інформації щодо ліцензій у період з 1996 року по 31.10.2000 року, з огляду на те, що Держлікслужба не була розпорядником відповідної інформації в цей період.

Відтак, суд вважає помилковими висновки Пенсійного фонду про неможливість зарахування до стажу роботи позивача періоду з 20.05.1996 року по 21.11.2007 року на посаді фармацевта у ТОВ «Елодея» з підстав відсутності акредитаційного сертифікату аптеки ТОВ «Елодея».

Таким чином, робота в цьому закладі може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Самого ж факту роботи позивача н на посаді фармацевта у ТОВ «Елодея» відповідач не заперечує.

Крім того, копією трудової книжки підтверджується достатній стаж позивача на посадах який дає право на призначення пенсії за вислугу років, що, як слідує з матеріалів справи, не оспорюється відповідачем.

При цьому, суд враховує приписи ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить висновку про протиправність рішення відповідача, викладеного в листі від 13.12.2017 року №5387/05-13, про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Втім, з огляду на відсутність у матеріалах справи документів, з якими позивач зверталася до відповідача для призначення пенсії за вислугу років, суд вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу позивача про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу трудовий стаж роботи на посаді фармацевта ТОВ «Елодея» з 20.05.1995 року по 28.11.2007 року до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років, та призначити позивачу пенсію з часу звернення із заявою про призначення пенсії, а саме – з 13.09.2017 року, оскільки цьому передує певний алгоритм дій, визначений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Більше того, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов’язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав скасування оскаржуваної відмови.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачеві в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2, викладене в листі від 13.12.2017 року №5387/05-13.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав скасування оскаржуваної відмови.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 25.06.2018 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 22.06.2018 року.