Рішення № 74868284, 25.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м.Київ № 810/4259/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головенка О.Д.,

при секретарі судового засідання Лапія М.С.,

за участю :

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 11.07.2017.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку фінансово – господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період діяльсноті з 01.01.2014 по 31.12.2016. За результатами проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого було винесені оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

Оскаржуваними рішеннями позивачу було збільшено грошові зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 018 329,44 грн., з яких за податковими зобов’язаннями 814 663,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 203 665,89 грн., збільшено грошові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 295 974,91 грн., з яких за податковими зобов’язаннями 236 779,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59 194,98 грн., а також застосувано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 7 053,41 грн.

Позивач не погоджуються з вказаним рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України та Податковому кодексу України (надалі – ПК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

11.01.2018 розгляд справи розпочато за новими процесуальними правилами, а саме в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду 25.04.2018 підготовче провадження було закрито та за згодою учасників справи розпочато судовий розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що в ході перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства, встановлено порушення позивачем вимоги ПК України, в тому числі позивач співпрацювала із контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, що призвело до занижено суми чистого доходу та завищення податкового кредиту.

На думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення – рішення є правомірними та таким, що винесені відповідно до норм чинного податкового законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач – фізична особа – підприємець ОСОБА_3 з вересня 1997 року зареєстрована в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС в Київській області як фізична особа-підприємець.

Відповідно до кодів ВЕД видами господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля.

Дані види діяльності не є ліцензійними та не потребують отримання додаткових дозволів на її здійснення. Основний асортимент господарського товару складають аксесуари для ванних кімнат.

Також з метою здійснення господарської діяльності позивач винаймає офіс та складське приміщення для зберігання товару, відповідно до договорів оренди.

Так, в ході здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 співпрацює з рядом підприємств (постачальниками, покупцями).

Як вбачається з матеріалів справи на підставі ст. 77 ПК України, відповідно до направлень від 23.05.2017 № 1167 та № 91168 та згідно плану – графіку проведення планових виїзних перевірок головним управлінням ДФС у Київській області, було проведено планову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт № 407/10-36-13-09/НОМЕР_3 від 20.06.2017, відповідно до якого плановою документальною виїзною перевіркою встановлено порушення, а саме:

п.п. 2, п.п. 8, п.п. 9 п. 6 Порядку ведення книги доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які обрали незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та п.п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України, в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, як не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності;

п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 1 396 729,08 грн. без податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 236 779,96 грн.;

п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне, страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 1 396 729,08 грн. без податку на додану вартість, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 47 022,74 грн.;

п. 198. п. 198.3 ст. 198 ПК України, у зв’язку з завищенням податкового кредиту в сумі 814 663,55 грн.

Так, за перевіряємий період позивачем було укладено договори з ТОВ «РАДІУМ», ТОВ «ВЕРБЕНА-Н», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ», ТОВ «СКАЙСІТІ-ГРУП», ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОТОРГ», ТОВ «АКВЕН-ІНТЕР», ТОВ «ТАРМА ГРУП», ТОВ «УКРЕЛЕКТРОСЕРВІС І БУД», ТОВ «ПАН-ТЕКС», ТОВ «НОВЕЛ-ГРУП», ТОВ «ЛОКАЛЬНІ ЛОГІСТИЧНІ МЕРЕЖІ», ТОВ «ВКП БЛОК», ТОВ «КОРЕС ЛТД», ТОВ «ТУРБО СІТІ», ТОВ «ДОМУС АЛЬЯНС» відповідно до яких, ФОП ОСОБА_3 зобов’язувалася придбати, а вищезазначені підприємства продати (поставити) товар. На даний час вищезазначені договори є дійсними, жодною із сторін не оскаржуються, в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Предметом поставки відповідно до договорів були аксесуари для ванних кімнат, що є основним асортиментом господарського товару позивача.

На виконання умов вищезазначених договорів за поставлений товар позивачем було проведено грошові розрахунки з поставщиками, про що свідчать відповідні платіжні доручення, а також акти звірки.

Як встановлено судом, товари було придбано з метою використання в подальшій господарській діяльності та в подальшому реалізовано контрагентам - покупцям ПАТ «ЗЗБК ім Ковальської», ТОВ «СОБІ», ТОВ «ЕПТЦЕНРТ К», ТОВ «САНДЖО», ТОВ «ОСОБА_4 МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН», ТОВ «ОФІС-КИТ», ТОВ «ШАПАШ», ТОВ «ФІНССТ».

Щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв’язку із порушення Товариством п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідач обґрунтовуює свої висновки про взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «РАДІУМ» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н», посилаючись на акти перевірок інших фіскальних органів.

Однак, на думку суду ці твердження є необґрунтованими, оскільки в жодному з актів, на які посилається перевіряючий орган, не вказано, що фактично було проведено перевірку підприємства-контрагента ФОП ОСОБА_3, а лише маються посилання на неможливість проведення перевірки з урахуванням того, що одне з підприємств було перереєстровано до іншої області, не встановлено місцезнаходження директорів для вручення запитів та отриманні документів.

Такі посилання не можуть бути законною підставою для визнання недійними здійснення фінансово - господарських операцій та не можуть позицюнувати контрагентів - постачальників як учасників тіньового сектору економіки.

Окрім того, відповідно до законодавчих вимог, акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів не можуть бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог ПК України, адже такий акт за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства, а також та не є підставою для обмеження платника податків, як покупця, у праві формувати податковий кредит з податку на додану вартість або валові витрати.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем, з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув’язка окремих показників.

Представником позивача під час проведення підготовчого засідання на підтвердження чинності укладеного договору було надано ряд письмових доказів, зокрема, договір оренди нежитлового приміщення № 45 від 01.02.2015, акт прийому передачі майна № 1 від 01.02.2015, договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 10.01.2014, договір поставки № 301214П від 03.02.2014, договір постааки № 010103 від 04.01.2013, договір поставки № 020413 від 01.04.2013, договір поставки № 10/03-Т від 10.03.2014, договір № 34 від 01.07.2014,договір поставки в№ 11/2014 від 01.11.2014, договір поставки № 29-1 від 29.09.2014, договір поставки № 906 від 09.06.2014, договір поставки № 104Т від 01.04.2014, договір поставки № 705 від 07.05.2014, реєстр запису книги придбання за липень 2016, рахунок – фактури № БК – 0000063 від 15.07.2016, товаро – транспортна накладна від 15.07.2016, рахунок № Счт\00-0007795/70 від 20.07.2016, акт здачі – прийняття № 0003103, рахунок – фактури № БК – 0000001 від 02.09.2016, видаткова накладна № БК – 0000001 від 02.09.2016, товаро – транспортна накладна № БК – 0000001 від 02.09.2016 та інша первинна документація.

Суд наголошує на тому, що актом перевірки не встановлено жодних порушень порядку виписки та заповнення первинних документів, що підвереджують право позивача на формування податкового кредиту та до існуючих документів.

Складені первинні документи по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «РАДІУМ», ТОВ «ВЕРБЕНА-Н», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ», ТОВ «СКАЙСІТІ-ГРУП», ТОВ «ШТЕРЕНЕРГОТОРГ», ТОВ «АКВЕН-ШТЕР», ТОВ «ТАРМА ГРУП», ТОВ «УКРЕЛЕКТРОСЕРВІС І БУД», ТОВ «ПАН-ТЕКС», ТОВ «НОВЕЛ-ГРУП», ТОВ «ЛОКАЛЬНІ ЛОГІСТИЧНІ МЕРЕЖІ», ТОВ «ВКП БЛОК», ТОВ «КОРЕС ЛТД», ТОВ «ТУРБО СІТЬ, ТОВ «ДОМУС АЛЬЯНС», ТОВ «БК Суміш», ТОВ «БОНПАССАЖ», ТОВ «ЮНІОН-СТ», ТОВ «НОЙ ТРЕЙД» за перевіряємий період повністю відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, надані постачальниками на користь ФОП ОСОБА_3 первинні документи надають право на формування податкового кредиту.

Під час розгляду справи також було встановлено, що придбані товари позивач перевозив власними транспортними засобами, а саме VOLKSWAGEN, про що надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № А17141СО.

Крім того, позивачем подано до суду письмові пояснення ОСОБА_6, який надавав послугу з перевезення для ФОП ОСОБА_3 на власному транспортному засобі, оскільки у позивача на початку 2015 року був несправний транспортний засіб.

Факт зберігання та перебування придбаного товару позивач підтвердив наданими договорами про оренду відповідно приміщення.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає, що відповідач як суб’єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень – рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 11.07.2017.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторона, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 8 810,00 грн. (платіжне доручення № 142 від 06.12.2017 та № 144 від 08.12.2017), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11.07.2017 № НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11.07.2017 № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 травня 2018 р.