Рішення № 74868115, 05.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2018 року Справа № 808/56/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер податковий номер НОМЕР_1)

до: Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39488184)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

10.01.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 №665-1301, №664-1301, №666-1301.

Ухвалою суду від 11.01.2017 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), позивачу було надано строк до 25.01.2017 для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.01.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/56/17, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 16.02.2017.

Ухвалою суду від 16.02.2017 провадження у справі зупинене до винесення Запорізьким окружним адміністративним судом судового рішення у справі №808/5653/14 та набрання ним законної сили.

26.12.2017 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.12.2017 в процесі підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання по справі на 16.01.2018.

Ухвалою суду від 16.01.2018 підготовче судове засідання по справі відкладено до 19.02.2018.

Ухвалою суду від 19.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання по справі до 12.03.2018.

Ухвалою суду від 12.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням сторін для примирення до 24.04.2018.

24.04.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2018.

08.05.2018 у розгляді справи оголошувалась перерва до 24.05.2018.

24.05.2018 у розгляді справи оголошувалась перерва до 07.06.2018.

У зв'язку з перебуванням судді у відрядженні 07.06.2018, судове засідання перенесене на 05.06.2018.

У судовому засіданні 05.06.2018, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно наказу №42 від 11.06.2018 суддя Садовий І.В. перебував у відрядженні з 15.06.2018 по 17.06.2018.

Згідно наказу №46 від 15.06.2018 суддя Садовий І.В. перебував у відрядженні з 18.06.2018 по 19.06.2018.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві від 05.03.2018, а також у відповіді на відзив від 18.04.2018, а також письмових поясненнях на позов. Зокрема зазначили про свою незгоду з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на їх невідповідність нормам чинного законодавства. Вказали, що ОСОБА_4 купив квартири в житлових багатоквартирних будинках за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд.20/ вул. Воз'єднання України, 25 (загальною площею 134,90 кв.м.); м. Запоріжжя, вул. Правди, буд.39 (загальною площею 56,10 кв.м.), м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.23 (загальною площею 166,20 кв.м.), які потім були переведені в статус нежитлових, над якими та під якими розташовані інші житлові та нежитлові приміщення, власниками яких є інші особи. Відносно вказаних приміщень й було визначено суми податкових зобов'язань з земельного податку. Представник позивача наголосив, що ОСОБА_1 не є ані власником землі, ані її користувачем, відтак не вбачається наявність юридичних фактів, що призвели до виникнення права власності на земельну ділянку чи користування нею. В свою чергу стверджує, що відповідачем не встановлено та не доведено наявність у ОСОБА_1 речових прав на земельну ділянку, на якій знаходяться багатоквартирні житлові будинки, де знаходяться приміщення, власником яких є позивач. Враховуючи викладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум земельного податку з фізичних осіб такими, що прийняті незаконно, відтак такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на уточнену позовну заяву від 15.04.2018 та запереченнях від 18.05.2018. Представник відповідача вказав, що за загальними правилами земельного законодавства України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок на площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Посилаючись на приорітетність норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, закріплений у п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України, зазначив, що обов'язок зі сплати земельного податку виникає у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності на земельні ділянки під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями. Відтак, враховуючи дані з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель, позивачу правомірно нараховано суми земельного податку згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того зазначив, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі №808/5653/14 суд дійшов до висновку про те, що позивач є власником переліченого майна та є платником земельного податку, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем є обґрунтованими та законними. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 придбав квартири в житлових багатоквартирних будинках за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка,20/вул. Возз'єднання, 25 (загальною площею 134,90 кв.м.); м. Запоріжжя, вул. Правди, буд.39 (загальною площею 56,10 кв.м.), м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.23 (загальною площею 166,20 кв.м.), які згодом були переведені в статус нежитлових.

Відносно вказаних приміщень позивачу було визначено суми податкових зобов'язань з земельного податку за 2016 рік, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення:

№665-1301 від 23.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 2146,11 грн. (а.с.8);

№664-1301 від 23.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 5109,05 грн.(а.с.9);

№666-1301 від 23.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 6161,95 грн. (а.с.10).

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.09.2016 №913/14/08-01-10-01-13 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, рішенням ДФС України від 25.11.2016 №12615/13/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.09.2016 №913/14/08-01-10-01-13 прийняте за розглядом скарги залишені без змін, а скарга ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.15-17).

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV.

Згідно п. 286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За визначенням наведеним у п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами.

В ході судового розгляду справи відповідачем надано витяги з технічної документації щодо нормативно грошової оцінки земель від 16.12.2013 №1017/05/05, №1018/05/05, №1020/05/05: з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:004) ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 134,9 кв. м. за адресою б.Шевченко, буд.20/вул. Возз'єднання України, буд.25, прим, 25; відповідно до витягу від 16.12.2013 року №1017/05/05 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:006) - користувачем земельної ділянки площею 56,1 кв. м. за адресою вул. Правди, буд.39 прим.46; відповідно до витягу від 16.12.2013 року №1018/05/05 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:005) - користувачем земельної ділянки площею 166,20 кв. м за адресою вул. Сталеварів, буд.23, прим.4. (а.с.187-189).

Подані копії вказаних витягів не засвідчені належним чином, оригінали таких документів суду для огляду не надано.

Також судом досліджено доданий до матеріалів справи лист Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області від 14.08.2015 №31-28-03-3744/2-15, з якого вбачається, що за наявною інформацією Державного земельного кадастру ОСОБА_1 не являється власником чи користувачем запитуваних земельних ділянок (а.с.117).

Згідно листа Запорізької міської ради від 21.08.2015 за №12095/02-23/09, рішення стосовно земельних ділянок за адресами м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,23; м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 20/вул. Возз'єднання України, 25; м. Запоріжжя, вул. Правди, 39 міською радою не приймалися. Договори оренди на земельні ділянки за вище вказаними адресами з громадянином ОСОБА_1 не значаться (а.с.118).

При цьому за вказаними адресами розташовані багатоквартирні, багатоповерхові житлові будинки, що також підтверджено листом-відповіддю ТОВ Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 22.03.2018 за №2826 (а.с.143).

Відповідно до ст.42 ЗК України власниками або постійними користувачами земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні будинки можуть бути тільки підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017"Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя" багатоквартирні будинки за адресами м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,23, м. Запоріжжя; бул. Шевченко, 20/ вул. Возз'єднання України, 25 передано в управління комунальному підприємству "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради. Багатоквартирний будинок за адресою м. Запоріжжя, вул. Правда буд.39 (перейменована в вул. ОСОБА_5) утримується на балансі ПАТ Запорізький феросплавний завод, що підтверджується довідкою від 03.03.2018 (а.с.121-123).

Також суд звертає увагу на те, що витяг з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, право постійного користування чи право оренди земельної ділянки, що також підтверджено Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру в листі від 28.03.2018 за № В-898/0-894/6-16 (а.с.116).

В цьому листі Держгеокадастр також інформує, що на виконання вимог ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" з 01.01.2016 у м. Запоріжжі введено в дію нову нормативно грошову оцінку. Незасвідчені копії витягів з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, які відповідач надав суду датовані 16.12.2013.

Крім того, судом встановлено, що кадастрові номери: №2310100000:05:006, 2310100000:05:005, №2310100000:05:004 в державному кадастрі взагалі відсутні, що підтверджено інформацією з публічної кадастрової карти України (а.с.166-168). Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно п.п. 14.1.105. п.14.1 ст.14 ПК України поняття майно в ПК України вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 181 Цивільного Кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані ,на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Тобто, згідно Цивільного Кодексу України, нерухомим майном насамперед є земельні ділянки.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 06.03.2018 у справі №826/27202/15, касаційне провадження № К/9901/19638/18.

Виходячи з аналізу правових норм, якими визначено, що платниками земельного податку є власники або користувачі земельних ділянок, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, нерухомим майном насамперед є земельна ділянка, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку, про що також зазначено в листах Державної фіскальної служби України від 05.08.2016 №1747/2/99-99-12-02-03-10 та від 10.08.2016 №17353/6/99-99-12-02-03-15 (а.с.169-170).

Державна фіскальна служба України в своїх листах від 05.08.2016 № 1747/2/99-99-12-02-03-10 та від 10.08 2016 № 17353/6/99-99-12-02-03-15 зазначила, що власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку тільки у разі набуття права власності на земельну ділянку під таким приміщенням, яке (право власності) підтверджене відповідними державними актами.

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок за адресами Запоріжжя, вул. Сталеварів,23; м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 20/вул. Возз'єднання України, 25; м. Запоріжжя, вул. Правди, 39.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч. 2 ст.2 КАС України, відповідно до яких встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто не з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 640 грн., сплачений квитанцією №0755-4262-5079-0834 від 25.01.2017 підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер податковий номер НОМЕР_1) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39488184) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №665-1301 від 23.06.2016 про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 2146,11грн., №664-1301 від 23.06.2016 про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5109,05грн., №666-1301 від 23.06.2016 про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 6161, 95грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39488184) на користь ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер податковий номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.06.2018.

Суддя І.В. Садовий