Рішення № 74867886, 12.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. Справа№805/2840/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Каратвих Г.В.

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представник відповідача не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та зобов’язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Донецького окружного адміністративного суду 24 квітня 2018 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення про визнання протиправним та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 02 травня 2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі №805/2840/18-а та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

На адресу Донецького окружного адміністративного суду 24 квітня 2018 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення про визнання протиправним та зобов’язання вчинити певні дії.

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, щодо відмови ОСОБА_1, у видачі «посвідчення члена сім’ї загиблого».

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та прийняти відповідне рішення згідно Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що її чоловік був ветераном війни – учасником бойових дій та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після смерті чоловіка шлюбу ні з ким не укладала. Тому вважає, що на неї розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявами про надання їй статусу на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак у наданні такого статусу їй було відмовлено у зв’язку з тим, що відсутні правові підстави для встановлення статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана згідно п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Під час судового засідання ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з мотивів, наведених вище.

04 травня 2018 року від представник відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволені позову, аргументуючи тим, що відмова у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого учасника бойових дій була правомірна, оскільки смерть ОСОБА_3 настала не з підстав, визначених у п. 1 ст. 10 та п. 3 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 85106, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Менделєєва, буд. 17).

08 червня 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладання шлюбу №726035.

ОСОБА_4 (чоловік позивача) був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, мав статус інваліда ВВВ 2 групи, що підтверджується свідоцтвом про шлюб №346004, свідоцтвом про смерть серії І-НО № 958425, посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серії Б № 178507 інваліда другої групи та на нього розповсюджувалися пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

23 жовтня 2016 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 958425.

Відповідно до експертного висновку № 1551 від 23 грудня 2016 року встановлено, що захворювання, що призвели до смерті ОСОБА_4, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЄС.

Позивач, звернулася до відповідача з письмовою заявою з приводу видачі їй посвідчення члена сім’ї загиблого.

23 лютого 2018 року отримала відповідь № 1823-06 з якої вбачається, що позивачу відмовлено у видачі посвідчення, у зв’язку з тим, що у позивача, як у дружини померлого ліквідатора аварії на ЧАЄС, прирівняного до осіб з інвалідністю внаслідок війни відсутні правові підставі для встановлення статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погодившись із фактичною відмовою у встановленні, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII, закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

В преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1,9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців , осіб вільнонайманого складу , залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Військового квитка Серії НУ № 4857706 ОСОБА_4 у період з 15 серпня 1987 року по 12 жовтня 1987 року виконував обов’язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пункт 2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на сім’ї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобов’язаних Міністерства оборони , прирівняних до них осіб, зазначених в статтях 6 і 7 цього Закону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_4, який відповідно до посвідчення віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Ціє ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у рішенні по справі № К/800/35284/14 від 08 лютого 2017 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом був звільнений від їх сплати в установленому порядку, а статтею 139 КАС України не передбачено їх стягнення в цьому випадку.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтями 9, 19,20, 72-90, 192-225, 241-251, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85106, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Менделєєва, буд. 17) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Громова, буд. 14) про визнання протиправним та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, щодо відмови ОСОБА_1 у видачі «посвідчення члена сім’ї загиблого».

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та прийняти відповідне рішення згідно Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 12 червня 2018 року. Повний текст рішення суду виготовлено 22 червня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.