Ухвала суду № 74864960, 07.06.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5381/15-к

Провадження №: 1-кп/752/33/18

У Х В А Л А

07.06.2018 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Рудика І.В.,

суддів - Дідика М.В., Бойко О.В.,

в ході судового розгляду кримінального провадження № 42014100010009374 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

при секретарі - Трегубовій А.В.,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Галюка І.В.,

захисника - Бойка С.Б.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановила:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В ході судового розгляду на обговорення винесено питання щодо доцільності продовження, зміни або скасування запобіжного заходу обраного обвинуваченому, відповідно до приписів ст. 331 КПК України, до спливу продовженого.

Прокурор відмітив на необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи це тим, що на цей час наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілих та експертів або вчинити інший злочин.

Захисник заперечив стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, зазначив, що прокурором не були доведені ризики передбачені ст. 177 КПК України, а тому відсутні підстави для продовження строків тримання під вартою. Просив застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Обвинувачений підтримав позицію захисника.

При визначенні питання доцільності продовження, зміни або скасування обраного запобіжного заходу обвинуваченому, колегія суддів бере до уваги, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, обставини вчинення злочину, який відносяться до категорії особливо тяжких, підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину та відсутність данних про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні йому запобіжного заходу та його продовженні, а тому, колегія суддів вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зміни, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України. На даній стадії процесу колегією суддів встановлено, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого злочину, невиконання процесуальних рішень чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не зменшилися та існують на даний час, тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

Зважаючи на те що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, у даному випадку кримінальне правопорушення яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 є особливо тяжким злочином, об'єктом якого є життя людини. На думку колегії суддів конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та зважаючи на необхідності відкладення судового розгляду, відсутності реальної можливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд та відсутності даних про зменшення чи відсутність ризиків для зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 06.08.2018 року, включно.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів -

постановила:

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді тримання під вартою продовжити до 06.08.2018 р. включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити в СІЗО.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Судді: __ __ __

Рудик І.В. Дідик М.В. Бойко О.В.