Вирок № 74863974, 22.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/2816/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року

м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Степаненка О.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Чмих І.С.;

прокурора - Дедусь О.І.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої адвоката - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - Мельниченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, відомості по якому внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017251010000062 від 10.06.2017, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого викладачем в Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, розлученого, є батьком малолітнього сина 2012 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 20.05.2017 близько 23.00 год., знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, завдав два удари долонею лівої руки по правій частині обличчя ОСОБА_1, після чого наніс два удари долонею лівої руки по потилиці, після чого наніс удар долонею лівої руки по правій частині обличчя та удар долонею правої руки по лівій частині обличчя останньої, внаслідок чого ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку м'яких тканин нижньої щелепи справа, носа, крововиливу м'яких тканин обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

За такі винні діяння ОСОБА_3 суд визнає винуватим, та кваліфікує злочин за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав, пояснив, що 20.05.2017 він відпочивав у місті з друзями. Вирішив заїхати до дівчини ОСОБА_1, з якою зустрічався. Попередньо зустріч з нею не погоджував. Хотів з нею налагодити стосунки (помиритись). Коли заїхав до двору будинку, де проживала ОСОБА_1, то побачив, що остання вийшла із невідомого автомобіля. Така поведінка ОСОБА_1 обурила його. Під час розмови на підвищених тонах вийшов батько ОСОБА_1. Він почав доводити ОСОБА_1 в присутності батька, що вона не повинна так себе поводити, а саме пізно повертатись додому, їздити на автомобілях з невідомими особами чоловічої статі. Батькові ОСОБА_1, після того як вислухав його претензії до ОСОБА_1, стало прикро за поведінку дочки і він один раз вдарив її (дав ляпас), після чого вони пішли додому. Він особисто ОСОБА_1 не бив.

Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї вини та заперечував фактичні обставини, його вина підтверджується наступними доказами:

Із показань потерпілої ОСОБА_1 встановлено, що вона з обвинуваченим мала близькі стосунки близько року. За три тижні стосунки між ними припинились. 20.05.2017 близько 23.00 год. поверталась додому від подруги. Додому підвіз її знайомий на власному автомобілі. Після того як зателефонувала в домофон, відповів її батько. В цей момент до неї підбіг ОСОБА_3 і нічого не пояснюючи, наніс два удари долонями рук по її обличчю, один із них прийшовся по носі. Вона почала тікати, але обвинувачений її наздогнав і наніс ще один удар по потилиці. Почувши її крики через домофон, вийшов батько. Він почав спілкуватись із ОСОБА_3 В присутності батька ОСОБА_3 ще дав ляпас по щоці. Всього обвинуваченим було завдано їй приблизно шість ударів.

Її показання підтверджено відомостями протоколу проведення слідчого експерименту з її участю від 05.12.2017, під час якого вона розповіла та показала на місці про обставини вчиненого відносно неї злочину.

Такі показання потерпілої ОСОБА_1 отримано у порядку, визначеному законом, вони є конкретними та узгоджуються з іншими зібраними доказами, зокрема з:

- Показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що в травні 2017, точно дати він не пам'ятає, пізно ввечері, дочка поверталась додому від подруги. Був дзвінок в домофон. Коли відповів, то почув крики дочки, яка просила когось не чіпати та відпустити її. Коли вибіг на вулицю побачив обвинуваченого, якого раніше не знав, та дочку перед під'їздом. При ньому обвинувачений вдарив дочку. У ОСОБА_1 було обличчя та ніс з набряками, вона плакала, на губі була кров. Побачивши наслідки побиття - ушкодження у дочки, відразу викликав поліцію і швидку.

Показання свідка ОСОБА_7 підтверджені відомостями протоколу проведення слідчого експерименту від 05.12.2017 за його участю.

- Показаннями свідка ОСОБА_8, про те, що в травні 2017 він підвіз ОСОБА_1 додому. Часу точно не пам'ятає - було темно. Просив зателефонувати, коли вже зайде до квартири. Через деякий час він по телефону розмовляв з ОСОБА_1, яка плакала та розповіла, що її побив ОСОБА_3.

- Висновками експерта №02-01/2129 від 14.12.2017 за якими у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: травматичний набряк м'яких тканин нижньої щелепи справа, носа, крововилив м'яких тканин обличчя. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, коли був вчинений злочин, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Могли виникнути за обставин, встановлених, викладених в обвинуваченні ОСОБА_3 Могли виникнути за обставин, на які потерпіла вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 05.12.2017. Травматичний набряк м'яких тканин нижньої щелепи справа міг виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_7 в протоколі проведення слідчого експерименту від 05.12.2017.

Висновки експертизи щодо кількості встановлених у потерпілої ушкоджень, механізму їх утворення та локалізація зводять нанівець показання обвинуваченого ОСОБА_3, та дає суду зробити висновки, що такі ушкодження не могли бути спричинені від одного удару (ляпасу), який за версією обвинуваченого наніс батько.

Таким чином показання потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7, які підтверджені іншими доказами, зокрема відомостями слідчих експериментів та висновками експерта, не викликають сумніву у їх правдивості, а тому їх показання в силу ст. 84 КПК є джерелом доказу, який обґрунтовано покладено як в основу вироку так і використовувались під час встановлення вини обвинуваченого.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджена відомостями протоколу прийняття усної заяви від ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2017, в якому зазначено, що в 20.05.2017 близько 23.08 год. їй було завдано тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Вказані відомості заслуговують на увагу, так як були заявлені ОСОБА_1 відразу після вчинення відносно неї протиправних дій та негайного виклику поліції батьком. ОСОБА_1 з самого початку вказувала на ОСОБА_3 як на особу яку вона підозрює у вчиненні відносно неї злочину. А тому суд сумнівається, що протягом невеликого проміжку пройденого часу між подіями та поданням усної заяви поліцейським у потерпілої міг виникнути умисел щоб оговорити ОСОБА_3, або змовитись із батьком та спотворити опис подій. Об'єктивність показань потерпілої також підтверджується відсутністю доведеного стороною захисту мотиву для оговорення ОСОБА_3

Також вина ОСОБА_3 доводиться відомостями протоколу огляду місця події від 05.12.2017 та фототаблицями до нього, за якими встановлено та оглянуто місце вчення злочину - територія біля під'їзду, де проживає потерпіла, в будинку АДРЕСА_2

Відомостями довідки КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР» від 21.05.2017, згідно якої станом на 00.35 хв. у ОСОБА_1 був встановлений попередній діагноз закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку.

Водночас суд відкинув показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як доказ на підтвердження показань обвинуваченого, виходячи з наступного:

Так, вказані свідки розказали, що знаходячись в автомобілі, на якому приїхали разом із ОСОБА_3, мали можливість спостерігати, як невідомий чоловік наніс декілька ударів ОСОБА_1. Однак суд ставить під сумнів правдивість їхніх показань, так як вони різняться із показаннями обвинуваченого щодо кількості ударів спричинених потерпілій, зокрема свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_1 було спричинено декілька ударів. Свідок ОСОБА_10 також чітко не міг зазначити кількість ударів - один чи два. В той же час обвинувачений наголошував, що такий удар був один (ляпас). Вказані свідки не змогли пояснити як бив і куди бив невідомий при тій умові, що вони спостерігали за подіями з 5-10м, що також дає підстави сумніватись в об'єктивності їхніх свідчень.

Також як підставу для неприйняття таких показань суд визначає той факт, встановлений із показань свідка ОСОБА_10, який зазначив в суді, що свідчити по справі попросив його ОСОБА_3, і такі показання як ОСОБА_10 так і свідком ОСОБА_9 отримані органом д осудового розслідування більше ніж через шість місяців після початку досудового розслідування (10.06.2017), за клопотанням захисника Мельниченко А.М. від 11.01.2018.

Відомості протоколу огляду місця події від 06.03.2018, яким оглянута інформація в розділі «повідомлення» телефону «LG magna», дані протоколу огляду документу від 06.03.2018, а саме листа формату А4, на якому відображений фрагмент листування з телефонним номером НОМЕР_1, а також відомості протоколу огляду документу від 06.03.2018, а саме листа зі знімком (скриншотом) листування в соціальній мережі, суд визнає недопустимим доказом, як отриманий в порушення порядку, який передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Мотиви призначення покарання.

Пом'якшуючі (ст. 66 КК) та обтяжуючи (ст. 67 КК) обставини, судом не встановлені.

За ступеню тяжкості злочин, вчинений ОСОБА_3 є злочином невеликої тяжкості.

Суд, обираючи вид покарання ОСОБА_3 враховує особу обвинуваченого; те, що він працює, та на спеціальних обліках не перебуває; притягується до кримінальної відповідальності вперше, а тому приходить до висновку про можливість призначення йому покарання у виді штрафу.

Категорична позиція обвинуваченого щодо невизнання своєї вини викликає у суду сумніви щодо належного його усвідомлення вчиненого та зроблених в зв'язку з цим належних висновків, а тому суд призначаючи покарання ОСОБА_3 у виді штрафу, встановлює його максимальний розмір.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.

Рішення щодо речових доказів.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, а відтак фрагмент листування, зафіксований в програмній спосіб та відображений на двох листках формату А4 необхідно залишити при матеріалах справи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Речові докази: фрагмент листування, зафіксований в програмній спосіб та відображений на двох листках формату А4 залишити при матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий: О. М. Степаненко