Постанова № 74861983, 19.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Херсон

справа № 766/14237/16-ц

провадження № 22-ц/791/718/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)ОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Гаврилова Д.В. від 12 лютого 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, зазначаючи, що 21 січня 2011 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1700 грн. зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та зобов’язалася погашати кредит, сплачувати відсотки і комісію у визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг розмірах.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів та щодо сплати процентів за користування ними, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитними зобов’язаннями станом на 30.09.2016 року в сумі 22 330 грн. 27 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1599 грн. 08 коп., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16091 грн. 65 коп., заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань та комісії у розмірі 3100 грн., штрафу (фіксована частина) – 500грн. та штрафу (процентна складова) – 1039 грн. 54 коп.

Рішенням суду від 12 лютого 2018 року позов задоволено та вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційний скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі після спливу строку позовної давності не відповідають обставинам справи, положенням цивільного законодавства та умовам укладеного сторонами договору.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Херсонський міський суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що відповідач не виконала взяті на себе зобов’язання та не сплатила борг за кредитним договором. Початком перебігу позовної давності у спірних правовідносинах суд вважав 03.02.2014 року, тому визнав позовну давність такою, що не сплила.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 21 січня 2011 року сторони уклали кредитний договір шляхом заповнення ОСОБА_5 анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_6 та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку».

Відповідно до змісту наведеної анкети-заяви, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами «Приватбанку», ОСОБА_5 виявила бажання оформити на своє ім’я платіжну карту «Кредитка «Універсальна» із бажаним кредитним лімітом 500 гривень. Своїм підписом ОСОБА_5 підтвердила згоду з тим, що дана заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_5 зобов’язалася виконувати ОСОБА_6 та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на відповідному сайті банку.

Згідно із затвердженими наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 та опублікованими в установленому законом порядку як пропозиція невизначеному колу осіб можливості отримання банківських послуг Умовами та правилами надання банківських послуг, а також згідно із довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», виданою головою правління банку ОСОБА_7, позичальник за користування кредитними коштами зобов’язаний сплачувати проценти за базовою ставкою 2,5% в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (які включають плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) визначений у 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним.

Умовами кредитного договору встановлена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням, передбаченим договором, більше ніж на 120 днів.

Відповідно до розділу 2.1.1 ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг (кредитні карти) для надання послуг банк видає позичальнику карту, вид якої визначається в пам’ятці/довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої позичальник та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначеної в заяві.

При цьому позивальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється рішенням банку та позичальник дає банку право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Карта діє до останнього дня місяця, указаного на лицьовій стороні карти (пункти 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3, 2.1.12.4, 2.1.1.2.11).

Згідно із наданою банком інформацією, яка відповідачем не спростована, старт карткового рахунку у спірних правовідносинах відбувся 21 січня 2011року із кредитним лімітом в 1500 грн., який в послідуючому змінювався: 15.03.2011 року був збільшений банком до 1700 грн., а 28.11.2011 року - знижений до 1600 грн. (а.с.63).

ОСОБА_5 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу належно виконувала зобов’язання щодо їх повернення і сплати процентів за користування грошовими коштами щомісячно у визначеному умовами кредитного договору розмірі.

З листопада 2013 року по лютий 2014 року відповідач не здійснювала щомісячних платежів на виконання умов кредитного договору, а 2 лютого 2014 року востаннє сплатила 230 грн.

Зазначені обставини відповідач не спростовує, однак вважає, що звернувшись до суду з позовом 10.11.2016 року, банк пропустив строк позовної давності, початком відліку якого є 26.02.2011 року - день, коли згідно з наданим позивачем розрахунком виникло сальдо поточної заборгованості.

Разом з тим умовами укладеного сторонами кредитного договору не встановлений кінцевий строк користування кредитними коштами, а пунктом 1.1.7.12 ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Згідно з пунктом 2.1.1.12.4 ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картами з установленим мінімальним обов’язковим платежем наведені в пам’ятці/довідці про умови кредитування, яка є невід’ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У випадку наявності простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному об’ємі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Строк погашення по кредиту за платіжними картами без установленого мінімального обов’язкового платежу визначений пунктом 2.1.1.12.5 ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг, відповідно до якого погашення процентів по кредиту і комісій відбувається щомісячно за попередній місяць, а повернення кредиту в повному об’ємі відбувається не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті. У випадку наявності простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному об’ємі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Отже, враховуючи, що за умовами укладеного сторонами договору встановлено мінімальний обов’язковий платіж у розмірі 50 грн. щомісячно, колегія суддів вважає, що право вимагати повернення кредиту в повному об’ємі виникло у позивача на 211-й день, починаючи з 02 лютого 2014 року (дня, коли відповідач припинила погашати кредит), тобто, з 01 вересня 2014року, тому, звернувшись до суду 10 листопада 2016 року банк дотримався встановленої ст.257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

При цьому термін дії платіжної карти не має правового значення для визначення строку погашення кредиту за платіжними картами з установленим мінімальним платежем.

Разом з тим, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) частиною другою статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Наведена норма матеріального права до спірних правовідносин не застосована, хоча позовна заява банку містить вимогу про стягнення пені у розмірі 3100 грн., яка нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором за весь період його дії.

З огляду на наведене та заяву відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 10.11.2015 року по 30.09.2016 року (в межах предмета позову) у розмірі 1100 гривень відповідно до наданого банком розрахунку, який відповідачем не спростовано ( 100 грн х 11).

Таким чином, ухвалене судом рішення підлягає зміні із зменшенням розміру визначеної до стягнення кредитної заборгованості із 22 330,27грн. до 20 330,24 грн. (3100-1100=2000, 22 330,27-2000).

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні із зменшенням розміру стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору із 1378грн. до 1254,53грн. ( 20 330,24х100:22 330,27=91,04%, 1378 х 91,04:100).

В решті частині доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, посилання відповідача на те, що відлік позовної давності розпочався 26.02.2011 року (дня виникнення сальдо поточної простроченої заборгованості) та закінчився 26.02.2014 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умовами укладеного сторонами кредитного договору передбачено право банку вимагати повернення кредиту в повному об’ємі лише на 211-й день з моменту виникнення кредитної заборгованості. Враховуючи, що у наведений відповідачем період порушення нею зобов’язань не перевищувало 210 днів і вона сплачувала мінімальний місячний платіж, банк не мав права порушувати перед судом питання щодо захисту його прав кредитора у спірних правовідносинах.

Як уже зазначалося вище, строк погашення як процентів, так і кредиту за платіжними картами з установленим мінімальним обов’язковим платежем не пов’язаний із строком дії платіжної карти, а порушення сплати щомісячних платежів допущено відповідачем, починаючи з листопада 2013 року, тому навіть, якщо вважати початком перебігу позовної давності 25 грудня 2013 року (25 число місяця, слідуючого за звітним), звернувшись до суду 10.11.2016 року, банк не пропустив загальну позовну давність.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також твердження відповідача про те, що суд не встановив наявності належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме наведені позивачем ОСОБА_6 та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного з нею кредитного договору, оскільки із змісту анкети-заяви відповідача, яка підтверджує факт дотримання сторонами письмової форми договору кредиту з врахуванням положень ст. 207 ЦК України, вбачається, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором приєднання.

Згідно із ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, аналіз змісту наведеної норми матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що сторона, яка пропонує, в даному випадку, послугу, встановлює умови надання цієї послуги, які викладаються у формулярах або інших стандартних формах, а сторона, яка бажає отримати послуги, повинна ознайомитися з цими умовами і при бажанні приєднатися до них.

У спірних правовідносинах умови кредитного договору встановлені банком в опублікованих ним ОСОБА_6 та правилах надання банківських послуг.

У поданій позивачеві заяві-анкеті ОСОБА_5 підтверджує факт ознайомлення з наданими їй банком Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами «Приватбанку» і самостійно обрала банківську послугу у вигляді оформлення платіжної карти «Кредитка «Універсальна». Більше того, ОСОБА_5 була обізнаною з приводу того, що пам’ятка позичальника, ОСОБА_6 та правила надання банківських послуг, тарифи банку розміщені на відповідному офіційному сайті банку та зобов’язалася регулярно знайомитися із можливими змінами до них.

Протягом тривалого періоду часу відповідач виконувала умови кредитного договору і не заявляла про те, що розміщені на офіційному сайті банку ОСОБА_6 та правила надання банківських послуг не відповідають тим умовам та правилам, до яких вона приєдналася.

Не посилається відповідач на конкретні розбіжності в умовах договору і в апеляційній скарзі.

При таких обставинах колегія суддів вважає заперечення ОСОБА_5 в цій частині такими, що не підтверджені належними доказами і не можуть бути прийнятими до уваги, а рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків платежів більше ніж на 120 днів – таким, що відповідає умовам укладеного сторонами договору та положенням статей 549-552 ЦК України, які регулюють питання щодо забезпечення виконання зобов’язання неустойкою.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що пеня та штраф є видами неустойки і можуть одночасно застосовуватися у разі порушення боржником зобов’язань, якщо ці порушення не є тотожними.

Враховуючи встановлені судом обставина справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що у решті частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявленого позивачем позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 частково задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2018 року частково змінити. Зменшити розмір визначеної до стягнення кредитної заборгованості із 22 330,27 грн. до 20 330,24 грн., а судових витрат – із 1378 грн. до 1254,53 грн.

В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова