Рішення № 74858686, 22.06.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4323/17

провадження №2/619/375/18

ЗА О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 р. Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К.

за участю секретаря судового засідання- Кравченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди

В обґрунтування позовних вимог зазначив, 14 грудня 2016 р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем MAZDA 626, реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибравши безпечної дистанції, допустив наїзд на стоячий автомобіль MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті чого належний йому автомобіль було пошкоджено.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.01.2017 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 мав страховий поліс ПрАТ «Європейський Страховий Союз». В день вчинення ДТП 14 грудня 2016 року страхову компанію ПрАТ «Європейський Страховий Союз» було повідомлено про скоєну ДТП.

Внаслідок вчиненої ДТП відповідачем спричинено йому матеріальну шкоду в розмірі 26 135,50 грн.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено значну моральну шкоду, яка полягає в наступному.

Автомобіль, який належить йому, в результаті ДТП втратив товарний вигляд, після ДТП він був змушений звертатись до юридичних консультацій, станцій технічного обслуговування автомобілів. Це спричиняло йому незручності, він перебував у нервовій напрузі, через те, що вимушений витрачати час на пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль, а не на свою родину, відпочинок чи займатись роботою, що порушило його звичний спосіб життя.

Специфіка його роботи передбачає постійні пересування та користування автомобілем. Він був позбавлений можливості через відсутність транспортного засобу бути мобільним, що також спричинило додаткові незручності та переживання.

Завдану моральну шкоду він оцінює у розмірі 15000, 00 гривень.

Таким чином, спричинена матеріальна та моральна шкода складає всього 41775 грн. 50 коп., а сааме: 26135, 50 грн.(матеріальна шкода за пошкоджений автомобіль) + 640 грн (судовий збір). + 15000 грн.(моральна шкода).

Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдані матеріальні збитки в сумі 26135, 50 гривень , 640,00 гривень сплаченого судового збору, моральну шкоду у розмірі 15000.00 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився, згідно заяви просить справу розглядати без його участі, що суд вважає за можливе.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом рекомендованим поштовим відправленням було направлено судову повістку про виклик, яка УДППЗ «Укрпошта» була повернута до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Згідно п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМ України від 5 березня 2009 р. №270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 110 цих Правил передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). Повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресованих до запитання та на абонементну скриньку, вкладаються відповідно до картотеки "До запитання" та до абонементної скриньки адресата.

Відповідно до п.117 зазначених Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв»язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З урахуванням викладеного вважається, що судовий виклик відповідачу вручений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з»явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з»явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що мається висновок про наявність вини водія ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, яка відбулася 14.12.2016. Такий висновок суду підтверджується постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.01.2017 року у справі про адміністративне правопорушення, де встановлено факт порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху, що перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП, що мала місце 14.12.2016 року.

Постанова набрала законної сили 07.02.2017 року.

У відповідності до приписів ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до рахунку-фактури № 7-00000041 від 13.01.2017 ТОВ «Техно-Арт» вартість ремонту пошкодженого автомобіля - 26135.50 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, яка зазнала збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних в п.14 Постанови від 01.03.2013 року № 4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 Цивільного кодексу України визначено,що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Таким чином обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача завданої йому матеріальної шкоди.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу спричинена моральна шкода.

Автомобіль, який належить позивачу, в результаті ДТП втратив товарний вигляд, після ДТП позивач був змушений звертатись до юридичних консультацій, станцій технічного обслуговування автомобілів. Це спричиняло незручності, позивач перебував у нервовій напрузі, через те, що вимушений витрачати час на пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль , що порушило його звичний спосіб життя. Специфіка його роботи передбачає постійні пересування та користування автомобілем, що також спричинило додаткові незручності та переживання.

Згідно до ч. 3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються розумності і справедливості.

Суд враховує, що в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р. роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також в п. 7 зазначеної Постанови роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

З урахуванням викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер, глибину моральних страждань, що носили затяжний характер іх негативних наслідків, внаслідок чого позивач був вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права, а також враховуючи характер і глибину душевних страждань позивача, суд прийшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов про відшкодування моральної шкоди, підлягає задоволенню.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,22,23,1166,1167,1187 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 26135.50 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15 000.00 грн., судовий збір- 640.00 грн., а всього - 41775.5 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІК НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІК НОМЕР_4, прож: АДРЕСА_2.

Суддя Л. К. Калмикова