Вирок № 74858677, 21.06.2018, Путивльський районний суд Сумської області

Справа №584/526/18

Провадження №1-кп/584/59/18

ВИРОК

Іменем України

21 червня 2018 року Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого – судді Крєпкого С.І.

секретар судового засідання – Ковальова К.В.

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Літвінової Т.М.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль кримінальне провадження №12015200230000276 від 14.07.2015 за обвинуваченням :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народився в с.Соснівка Глухівського району Сумської області, зареєстрований по пров.Красний, 8 в смт.Шалигіне Глухівського району Сумської області, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого вироком Глухівського районного суду Сумської області від 06.02.2018 за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ст.69 КК України до 6 місяців арешту,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

встановив:

1.Обвинувачений ОСОБА_1, в ніч на 14.07.2015 перебував у свого знайомого ОСОБА_3 по вул.Першотравнева, 3 в м.Путивль, де разом з ОСОБА_4 вживав спиртні напої.

Прогулюючись через деякий час по місту ОСОБА_1 вирішив заволодіти телефонними дротами з корисливою метою.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 повернувся до господарства ОСОБА_3, без відома останнього взяв пасатижі та мішок, і в послідуючому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, таємно, умисно, з корисливою метою, шляхом використання пасатижів викрав належні Сумській філії ПАТ «Укртелеком» телефонні дроти з електричних опор по вул.Горького, 27/3, 27/1, 31, 29, загальною довжиною 240 м, вартість метра якого становить 2,33 грн.

Викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій особі матеріальну шкоду на суму 559,44 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у цьому злочині визнав повністю, у вчиненому кається, фактичні обставини не оспорює, від дачі показань в судовому засіданні відмовився, що є його конституційним правом.

Крім того, вина обвинуваченого також підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

З протоколу огляду місця події від 21.07.2015 та фототаблиці до нього видно, що під час огляду території по вул.Горького в м.Путивль, навпроти будинку № 31 на відстані 25 м було виявлено дерев’яну опору (стовп), висотою 2,5 м. Від даної опори відходить провід, який через дорогу веде до будинку №31. Також від даної опори відходить провід, який через 50 м прикріплений до бетонної опори.

Від вказаної бетонної опори у підвішеному стані знаходяться проводи електрозв’язку через дорогу, до житлових будинків №29, №27/1, №27/3, та розташовані по вул.Леніна (теперішня назва – вул.князя Володимира) в м.Путивль.

Відстані від бетонної опори до житлових будинків №29, 27/1 та №27/3 складає 27 м.

Під час огляду господарства ОСОБА_3 по вул.Першотравнева, 3 в м.Путивль були виявлені та вилучені телефонні дроти, довжиною 30 м, пасатижі.

Вилучені в ході огляду місць події предмети оглянуті та долучені до матеріалів провадження в якості речових доказів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд, даючи оцінку зібраним доказам в сукупності та взаємозв’язку, вважає їх достовірними та достатніми для висновку про винність обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину.

2. 28 липня 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, який засуджений за ч.2 ст.186 КК України вироком Путивльського районного суду від 13.10.2015, з домоволодіння ОСОБА_5 по вул.Першотравневій, буд.12, в м.Путивль Сумської області, де вони перебували з дозволу господаря, скориставшись відсутністю нагляду останнього за майном, таємно заволоділи алюмінієвим бідоном ємністю 40 л вартістю 350 грн, який знаходився у будинку, а також велосипедом марки «Україна» вартістю 450 грн, який зберігався на подвір’ї.

В подальшому викраденим розпорядились на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 800 грн.

Такими умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обставини цього злочину та вина обвинуваченого у ньому встановлені судом на підставі таких доказів.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у цьому злочині визнав частково, вважає неправильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він скоїв таємне викрадення цього майна, від дачі показань в судовому засіданні відмовився, що є його конституційним правом.

Потерпілий ОСОБА_5 помер 25 травня 2018 року, близькі родичі та члени його сім’ї заяв про їх залучення до провадження як потерпілих не подавали.

Під час огляду 03.08.2015 господарства ОСОБА_5 по вул.Першотравневій, буд.12, в м.Путивль встановлені місця, де стояли викрадені речі – бідон та велосипед.

З протоколу огляду місця події від 05.08.2015 та фототаблиці до них видно, що під час огляду господарства ОСОБА_6 по вул.Хуторська, 34 в с.Полошки Глухівського району Сумської області було виявлено та вилучено велосипед марки «Україна», який долучений до матеріалів провадження в якості речових доказів.

За висновком товарознавчої експертизи №1597 від 11.08.2015 року, вартість велосипеду «Україна» з урахуванням зносу від експлуатації станом на момент скоєння злочину становила 450 грн, алюмінієвого бідону ємністю 40 л – 350 грн (а.п. 85-89).

Таким чином, даючи оцінку сукупності наведених доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вказаному злочині доведена поза розумним сумнівом.

Органи досудового розслідування злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікували за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Таку кваліфікацію суд вважає невірною виходячи із такого.

Як роз’яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності

потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).

Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Стороною обвинувачення не надано суду доказів підтверджуючих те, що ОСОБА_1 усвідомлював, що його таємні дії по викраденню майна були помічені потерпілим ОСОБА_5, і він продовжив свої дії, направлені на протиправне заволодіння чужим майном, тому доводи захисту про вчинення ним крадіжки, а не грабежу, є обґрунтованими.

При цьому необхідно зазначити, що згідно з ч.1 ст.377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як видно з вироку Путивльського районного суду від 13.10.2015, ОСОБА_4 визнаний винним в тому числі за ч.2 ст.186 КК України, а саме в тому, що він за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, з домоволодіння ОСОБА_5 по вул. Першотравневій, буд. 12, в м. Путивль Сумської області, де вони перебували з дозволу господаря, скориставшись відсутністю нагляду останнього за майном, таємно заволоділи алюмінієвим бідоном ємністю 40 л вартістю 350 грн, який знаходився у будинку, а також велосипедом марки «Україна» вартістю 450 грн, який зберігався на подвір’ї, але їхні дії були помічені потерпілим ОСОБА_5, який попросив повернути cвоє майно.

Проте усвідомлюючи, що їхні дії викрито потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, продовжили свої дії та відкрито, з корисливою метою заволоділи вищезгаданим майном, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 800 грн.

Як видно з вказаного вироку, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у цих злочинах визнав повністю, але суду показав, що дійсно 28.07.2015 року разом з ОСОБА_1 був в господарстві ОСОБА_5, у якого шукали роботу. ОСОБА_1 запропонував викрасти майно господаря, який в цей час був на городі, на що обвинувачений погодився. Скориставшись його відсутністю, з будинку вони забрали алюмінієвий бідон, а з подвір’я велосипед «Україна». Потім погрузили бідон на велосипед, коли ОСОБА_4 почув крики ОСОБА_5, зміст яких не розібрав, а ОСОБА_1 відповідав ОСОБА_5 нецензурною лайкою, намагався повернутися щоб побитися з ним, але ОСОБА_4 зупинив його. З цього всього він зрозумів, що ОСОБА_5 викрив їхні дії. Однак усвідомлюючи це, вони продовжили свої дії і пішли в бік вул.Базими. В подальшому бідон, з якого вилили бражку, залишили ОСОБА_3, а на викраденому велосипеді він разом з ОСОБА_1 поїхали до його родичів в с.Полошки Глухівського району, де і залишив його.

Потерпілий ОСОБА_5 від дачі показань в судовому засіданні відмовився з посиланням на своє конституційне право.

Разом з тим, фактичні обставини - це життьові факти, явища дійсності, які утворюють фактичну підставу застосування права. Встановлення фактичних обставин справи встановлюються за допомогою доказів.

Обставини, які встановлені вказаним вироком суду, що набрав законної сили, стосуються обвинуваченого ОСОБА_4

Встановлення у вироку суду відносно ОСОБА_4 певних фактів, що стосуються предмета доказування у даному кримінальному провадженні, не звільняють сторону обвинуваченого від доказування обставин кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 належними та допустимими доказами.

На думку суду встановлені висновки суду стосовно ОСОБА_4 не є преюдиційними і підлягають доказуванню.

Крім того, згідно з ч.1 ст.28, ч.4 ст.95 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Клопотань про виклик в судове засідання свідків, в тому числі ОСОБА_4, стороною обвинуваченого не заявлялось.

Виходячи з наведеного та даючи оцінку наведеним доказам в їх сукупності і взаємозв'язку, суд в порядку ч.3 ст.337 КПК України вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого з ч.2 ст.186 на ч.2 ст.185 КК України, що є можливим, оскільки покращує становище обвинуваченого.

Визначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання.

В силу ст.12 КК України обвинувачений вчинив злочини середньої тяжкості проти власності, на час вчинення злочину раніше не судимий, не одружений, не працює, компрометуючих даних за місцем проживання на нього не надано, знаходиться на обліку у лікаря психіатра з 2003 року з діагнозом легка розумова відсталість.

Щире каяття, суд визнає обставиною, яка пом’якшує його покарання.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №155 від 19.03.2018, ОСОБА_1 на момент вчинення злочинів виявляв ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність), не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_1 на даний час виявляє ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність), може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує, може постати перед слідством і судом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, обставини, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, кількості та вартості викраденого, беручи до уваги обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, його стан здоров’я, суд дійшов висновку про призначення йому остаточного покарання у виді обмеження волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 06 лютого 2018 року визнаний винним і засуджений вироком Глухівського районного суду Сумської області за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ст.69 КК України до покарання у виді арешту строком 6 місяців, яке відбуває на даний час з 25 грудня 2017 року.

До постановлення попереднього вироку вчинив інші злочини, тому суд, згідно з ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, вважає за необхідне частково приєднати покарання у виді трьох місяців арешту призначене за попереднім вироком, перерахувавши їх за правилами ст.72 КК України, з розрахунку одному дню арешту відповідають два дні обмеження волі, тобто 6 місяців обмеження волі.

З метою забезпечення виконання вироку, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 ніде не працює, сім'ї або сталих соціальних зв'язків в місці проживання не має, переховувався від органів досудового розслідування внаслідок чого його було оголошено в розшук, а також визначений судом вид покарання, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню і до нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше ніж на 60 днів.

Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» про стягнення з обвинуваченого 7 194,26 грн матеріальної шкоди, розмір яких підтверджений документально і був повністю визнаний обвинуваченим, в силу ст.ст.22, 1166 ЦК України підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази у справі:

1) телефонний дріт довжиною 30 м 11 см - який зберігається в камері зберігання речових доказів Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області – слід повернути власнику ПАТ «Укртелеком» та дозволити використовувати на власний розсуд;

2) пасатижі – передані на зберігання на зберігання ОСОБА_3, слід дозволити використовувати на власний розсуд.

Речовий доказ велосипед марки «Україна» було повернуто власнику вироком Путивльського районного суду Сумської області від 13.10.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України - у виді арешту на строк 3 (три) місяці;

- за ч.2 ст.185 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, частково приєднати покарання за попереднім вироком Глухівського районного суду Сумської області від 06 лютого 2018 року у виді 3 (трьох) місяців арешту, перерахувавши їх за правилами ст.72 КК України і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у видітримання під вартою до набрання вироком законної сили, але більше ніж на 60 днів.

Строк відбування покарання відраховувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_1 на облік у виправному центрі, зарахувавши йому в строк відбування покарання строк тримання під вартою з 21 червня 2018 року, виходячи з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні обмеження волі відповідно до ст.72 КК України, та відбуте ним покарання за попереднім вироком у виді арешту з 25 грудня 2017 року по 20 червня 2018 року включно з розрахунку один день арешту за два дні обмеження волі.

Цивільний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: пров.Красний, 8, смт.Шалигіне, Глухівський район, Сумська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м.Суми, вул.Іллінська, 2. код ЄДРПОУ 23825401, рахунок №2600933415 в ПАТ «ПУМБ», м.Київ, МФО 334851) 7 194,26 гривень матеріальної шкоди.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази:

1) телефонний дріт довжиною 30 м 11 см - який зберігається в камері зберігання речових доказів Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області – повернути власнику Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» та дозволити використовувати на власний розсуд;

2) пасатижі – передані на зберігання на зберігання ОСОБА_3 - дозволити використовувати на власний розсуд.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим – в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя