Постанова № 74858152, 21.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Рівне

справа № 569/13956/17

провадження № 22-ц/787/968/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідач – ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Смолій Л.Д. від 22 березня 2018 року, ухваленого в 11 год. 46 хв. в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1703/0608/45-021, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 120 000 доларів США по 26 червня 2038 року для здійснення останнім розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за вищевказаним кредитним договором, між ВАТ «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №1703/0608/45-021-Z-1 від 26.06.2008 року, у силу якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

У подальшому ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15 відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитним договором від 26.06.2008 року №1703/0608/45-021.

Одночасно з договором факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, відповідно до якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості по кредитному договору, відступаються права вимоги за іпотечним договором №1703/0608/45-021-Z-1 від 26.06.2008 року.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" 1335386,03 грн.

ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" надіслало позивачу ОСОБА_3 повідомлення про анулювання боргу за вих. № 512330/И_4126 від 19 листопада 2015 року, де повідомило ОСОБА_3, що на підставі кредитного договору № 1703/0608/45-021 за ним обліковується кредитна заборгованість у сумі 1487079,31 грн.

11.09.2015 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" прийнято рішення про анулювання боргу ОСОБА_3 по кредитному договору № 1703/0608/45-021.

Вважає, що оскільки кредитний договір №1703/0608/45-021 припинив свою дію на підставі ст. 605 ЦК України, внаслідок прощення боргу, то і договір іпотеки №1703/0608/45-021-Z-1 від 26.06.2008 року є припиненим на підставі ст. 605 ЦК України від 19 листопада 2015 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання договору іпотеки припиненим задоволено. Визнано договір іпотеки від 26.06.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1084, де предметом іпотеки є квартира № 111 у м. Рівне по вул.. Костромській, 7, таким, що припинений з 19 листопада 2015 року.

Проголошуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання, а тому, враховуючи, що кредитний договір №1703/0608/45-021 припинив свою дію 19.11.2015 року на підставі ст. 605 ЦК України, то і договір іпотеки №1703/0608/45-021-Z-1 є припиненим. Крім того, іпотека припиняється у разі набуття права власності на предмет іпотеки.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що повідомлення про анулювання боргу від 19.112015 року є одностороннім договором.

У той же час, вважає, що якщо правочин односторонній, тобто його вчинення відбувалося за волею однієї особи, немає жодних перешкод у тому, щоб цю волю змінити на протилежну, відмовившись від правочину.

У зв’язку з істотною зміною обставин, вважає рішення про анулювання боргу ОСОБА_3 від 19.112015 року скасованим, а односторонній правочин розірваним в односторонньому порядку.

Зазначає, що суд першої інстанції припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов’язання, зіставляє із підставами для припинення права іпотеки. Проте при цьому не враховує, що відповідно до вимог ст.ст.526, 599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов’язання, які випливають з основного зобов’язання, не повинні припиняти дію зобов’язань, які забезпечують основне зобов’язання, яке залишилося невиконаним. Зобов’язання за кредитним договором позивачем не виконано.

Наголошує, що набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем не відбулося, а тому відсутні підстави для припинення договору іпотеки.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи апеляційної скарги і вважає, що у зв’язку із прощенням боргу відповідачем припинилось зобов’язання позичальника по кредитному договору, а як наслідок припинилась іпотека за договором. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 559), переданням відступного (ст. 600), зарахуванням (ст. 601), за домовленістю сторін (новація) (ст. 604), прощенням боргу (ст. 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606), неможливістю його виконання (ст. 607), смертю фізичної особи (ст. 608), ліквідацією юридичної особи (ст. 609). Згідно ч. 2ст. 653 ЦК України, підставою припинення зобов'язання є розірвання договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

За змістом ст. 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено ст. 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 599, 598 ЦК України припинення іпотеки означає такий стан правовідношення між сторонами, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

З матеріалів справи вбачаєтьсята це встановлено судом, що 26.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено кредитний договір №1703/0608/45-021, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 120 000 доларів США по 26 червня 2038 року для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором від 26.06.2008 року №1703/0608/45-021, між ВАТ «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №1703/0608/45-021-Z-1 від 26.06.2008 року, у силу якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитним договором від 26.06.2008 року №1703/0608/45-021.

Одночасно з договором факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, відповідно до якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості по кредитному договору, відступаються права вимоги за іпотечним договором №1703/0608/45-021-Z-1 від 26.06.2008 року.

Кредитні зобов’язання позивальник належним чином не виконав.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2015 року стягнуто з останнього на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" 1 335 386,03 грн.

ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" надіслало ОСОБА_3 повідомлення про анулювання боргу за вих. № 512330/И_4126 від 19 листопада 2015 року, де повідомило ОСОБА_3, що на підставі кредитного договору № 1703/0608/45-021 за ним обліковується кредитна заборгованість у сумі 1487079,31 гривень. 11.09.2015 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" прийнято рішення про анулювання боргу ОСОБА_3 по кредитному договору № 1703/0608/45-021.

Після отримання повідомлення про анулювання боргу ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру № 111, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Костромська, 7, яка є предметом Іпотечного договору.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про державну реєстрацію права власності (виникнення) на об`єкт нерухомого майнаАДРЕСА_3, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Костромська, 7, за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

Таким чином, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" втратила право власності на об’єкт іпотеки за рахунок якого були задоволенні її вимоги, як кредитодавця і у інший спосіб рішення суду про стягнення боргу із ОСОБА_3 в розмірі 1 335 386,03 грн. залишилось не виконаним.

Місцевий суд не звернув увагу те, що кредитну заборгованість в розмірі 1 335 386,03 грн. стягнуто в судовому порядку, а відповідно ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання.

Вказане рішення Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2015 року набрало законної сили і докази про його виконання позивач не надав.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

За загальним правилом цивільного законодавства, зобов’язання припиняється належним його виконанням, а тому відсутні підстави для припинення договору кредиту, а згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відсутні і підстави для припинення договору іпотеки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь відповідача понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 1057,20грн. Витрати понесені позивачем по оплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 640 грн. слід віднести за рахунок ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст. 509, 526,593,598,604,605 ЦК України, ст.ст. 3,11,17 Закону України «Про іпотеку», апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2018 року скасувати.

ОСОБА_3 в задоволенні позову до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання договору іпотеки припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (місцезнаходження м.Київ проспект Степана Бандери,28-а, код ЄДРПОУ 38004195) понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 1057(одна тисяча п’ятдесят сім)грн.20коп.

Витрати понесені позивачем по оплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 640 грн. віднести за рахунок ОСОБА_3

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22 червня 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2