Ухвала суду № 74856608, 19.06.2018, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 505/31/18

Провадження № 1-м/505/2/2018

19.06.2018 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Павловської Г.В.

при секретарі Черній К.В.

за участю прокурора Нерубащенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства Юстиції України, відповідно до ч.1 ст.610 КПК України, про приведення у відповідність із законодавством України покарання за вироком Приволзького районного суду м. Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, зі слів до арешту працюючого в морському порту маркувальником, не військовозобов'язаного, на території РФ не зареєстрованого та без постійного місця проживання, зареєстрованого за адресою: Україна, Одеська область, Котовський район, с. Любомирка, а до арешту проживаючого Україна, Одеська область, Подільський район, с. Любомирка, раніше не судимого,

- засудженого за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, -

ВСТАНОВИВ:

До Котовського міськрайонного суду Одеської області з Міністерства Юстиції України надійшло клопотання, відповідно до ч.1 ст.610 КПК України, про приведення у відповідність із законодавством України покарання за вироком Приволзького районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р. призначеного ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, із застосуванням ст.64 КК РФ.

Згідно копії вироку за вироком Приволзького районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ та призначено йому покарання із застосуванням положень ст. 64 КК РФ у виді позбавлення волі строком 5 (п’ять) років, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахується з 21.03.2017р., зараховано в строк покарання термін затримання і тримання під вартою з 23.09.2016 року до 21.03.2017 року, включно. Зазначений вирок набрав чинності 08.04.2017р.

19.07.2017р. ОСОБА_1 надав заяву про його переведення для подальшого відбуття покарання в Україні, вказуючи, що він є громадянином України.

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України відповідно до статті 14 Закону України «Про громадянство України».

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Розглянувши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, суд вважає, що клопотання Міністерства Юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України покарання, призначеного ОСОБА_1 вироком Приволзького районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р. підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК, відмічає, що чинним на території України діє Закон України«Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».

Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З огляду на зазначені норми, суд констатує, що відповідальність за суспільно небезпечне діяння, за яке засуджено ОСОБА_1 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України.

Так, дії ОСОБА_1 кваліфіковані Приволзьким районним судом м.Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р. за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі.

За зазначені дії в Україні встановлена кримінальна відповідальність ч.1 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах і карається позбавленням волі на строк від 6 (шести) до 10 (десяти) років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктами а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно з ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Таким чином, вироком Приволзького районного суду м. Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р., яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченому ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ та призначено йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.64 КК РФ строком на 5 (п’ять) років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - слід привести у відповідність із законодавством України, та вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, зі слів до арешту працюючого в морському порту маркувальником, не військовозобов'язаного, на території РФ не зареєстрованого та без постійного місця проживання, зареєстрованого за адресою: Україна, Одеська область, Котовський район, с.Любомирка, а до арешту проживаючого Україна, Одеська область, Подільський район, с.Любомирка, раніше не судимого, - засудженим за ч.1 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, відповідно до ч.3 ст.68,69 КК України, до 5 (п’яти) років позбавлення волі, відповідно до пунктів а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб, без конфіскації майна.

Згідно довідки начальника ФКУ ВК-5 УФСВП Росії по Республіці Татарстан – засуджений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 19.07.2017 р. відбув 9 місяців 27 днів, не відбутий строк складає 4 роки 2 місяці 3 дні. Початок строку засудженого ОСОБА_1 - 23.09.2016р., кінець строку - 22.09.2021р.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.9, 11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, ст.ст. 602, 609, 610, 614 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Вирок Приволзького районного суду м. Казані Республіки Татарстан від 21.03.2017р., яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, зі слів до арешту працюючого в морському порту маркувальником, не військовозобов'язаного, на території РФ не зареєстрованого та без постійного місця проживання, зареєстрованого за адресою: Україна, Одеська область, Котовський район, с. Любомирка, а до арешту проживаючого Україна, Одеська область, Подільський район, с. Любомирка, раніше не судимого – визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ та призначено ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 64 КК РФ у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі – привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, зі слів до арешту працюючого в морському порту маркувальником, не військовозобов'язаного, на території РФ не зареєстрованого та без постійного місця проживання, зареєстрованого за адресою: Україна, Одеська область, Котовський район, с. Любомирка, а проживаючого Україна, Одеська область, Подільський район, с. Любомирка, раніше не судимого - засудженим за ч.1 ст.15, ч.2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, відповідно до пунктів а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб.

Строк відбування покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з 21.03.2017р., зарахувавши в строк покарання затримання і тримання під вартою з 23.09.2016 року до 21.03.2017 року, включно.

Запобіжний захід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Павловська Г.В.