Рішення № 74855635, 20.06.2018, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/298/18

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання – Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,-

встановив:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» (надалі за текстом - ПРАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат по виплаті страхового відшкодування та судові витрати, посилаючись на те, що 14 серпня 2016 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження. Постановою Малиновського районного суду м.Одеса від 12.10.2016р. відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП. Вищевказаний автомобіль був застрахований на підставі договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № 008585 від 15.07.2016р. на виконання якого, на підставі страхового акту, власнику пошкодженого вказаного транспортного засобу позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 5110,61 грн. Вказана сума відповідачем у справі в добровільному порядку позивачу не сплачується у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи двічіповідомлявся належним чином. Так, судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» «адресат не проживає», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки та відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України в цьому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у її письмовій заяві, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договору страхування, пов'язані з правом особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» (а.с. 43-52) та ОСОБА_2 (а.с. 6) 15 липня 2016 року був укладений договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № 008585, на підставі якого позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку, визначеному договором (а.с. 7). У зв’язку з укладенням зазначеного вище договору, ОСОБА_2 було видано поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб марки «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8). Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_2 та має право керувати зазначеним автомобілем ОСОБА_2 (а.с. 6).

З довідки, виданої Управлінням патрульної поліції у м.Одесі МВС України вбачається, що автомобіль марки «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав механічні пошкодження (а.с. 9). Згідно звіту № PZU/2555/16 від 06 вересня 2016р. про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, розмір матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу марки «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 5610,61 грн. (18-19). Зазначена обставина підтверджується також Звітом № 2555/16 від 06 вересня 2016 року з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу становить 5610,61 грн. (а.с. 20-39). Як вбачається з Заяви про настання страхового випадку від 14.08.2016р., власник транспортного засобу «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 звернувся до позивача за виплатою страхового відшкодування (а.с. 11-17).

Відповідно до страхового акту № UA2016081500040/д01/01 від 09 вересня 2016 року, а також з урахуванням розрахунку страхового відшкодування до зазначеного вище страхового акту, підлягає відшкодуванню за договором страхування страхове відшкодування, з урахуванням франшизи в розмірі 5110,61 грн. (а.с. 40, 41). Згідно платіжного доручення № 45776 від 09.09.2016р. ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» на підставі договору № 008585 від 15.07.2016р. перераховано страхове відшкодування в порядку регресу власнику пошкодженого транспортного засобу «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 5110,61 грн. (а.с. 42).

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у позивача виникло право вимоги, до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згіднопостанови Малиновського районного суду м.Одеси від 12.10.2016р. ОСОБА_1, відповідача у наявній справі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за те, що він 14 серпня 2016 року, приблизно о 01 год. 50 хв., по вул.Добровольського м.Одеси, керуючи автотранспортним засобом марки «ВАЗ 21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, будучи причетним до ДТП з транспортним засобом марки ««RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху України. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 10).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 29 Закону України Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов’язані з поновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника або законного користувача транспортного засобу. Якщо транспортний засіб необхідно за поважними причинами розташувати на стоянку, до розміру шкоди додаються також затрати по евакуації транспортного засобу до стоянки та сплата за услуги стоянки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Як передбачено ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом с достовірністю встановлено, що згідно Звіту № 2555/16 від 06 вересня 2016 року з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу становить 5610,61 грн. (а.с. 20-39). ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» являючись страховиком, виплатив позивачу страхове відшкодування на підставі договору № 008585 від 15.07.2016р. за пошкоджений в результаті спричиненої відповідачем ДТП транспортний засіб «RENAULT KANGOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 5110,61 грн. (а.с. 42). Таким чином, до позивача переходить право відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі фактично сплаченого позивачем страхового відшкодування у зв’язку з пошкодженням зазначеного транспортного засобу з вини відповідача.

Після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні повністю знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що позивач, який відшкодував шкоду, завдану відповідачем у справі, має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 у розмірі виплаченого відшкодування і відповідач по справі має відшкодувати позивачу понесені позивачем збитки, сплачені Страхувальнику при настанні страхового випадку. Однак, оскільки відповідач свідомо ухилився від виконання свого обов’язку, покладеного на нього законодавством, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з нього в примусовому порядку в розмірі, зазначеному позивачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а.с. 4).

На підставі ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 2, 7, 48, 76-78, 81, 82, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА»- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» (м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд. № 40) матеріальну шкоду в розмірі 5110 (п’ять тисяч сто десять) гривень 61 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» (м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд. № 40) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_4