Ухвала суду № 74853426, 22.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1497/17 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 11-кп/783/424/18 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Ревера В.В., Стельмаха І.О.,

секретаря Азенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю прокурора Горин У.І.,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року, більш суворим покаранням, призначеного за даним вироком, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 20.02.2017 року до 20.06.2017 року включно.

Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VІІІ, звільнивши з-під варти в залі суду.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, 18.11.2016 в період часу з 00 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення, зайшов на третій поверх в коридорі будинку № 101, що на вул. Стрийській в м. Дрогобичі Львівської області, звідки шляхом вільного доступу, таємно викрав дитячий візок марки «Tako», вартістю 250 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Не погоджуючись із вироком міськрайонного суду, прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців. На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 20.02.2017 року до 20.06.2017 року включно. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку 19 березня 2018 року відносно ОСОБА_2 в межах кримінального провадження №12016140110002528 від 19.11.2016 року за ознаками ч.2 ст.185 КК України безпідставно застосовано до нього ст.3 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року щодо відбуття останнім однієї четвертої покарання, призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.70 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження, прослухавши звукозапис на технічному носії інформації, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, що ніким не оспорюється.

Відповідно до ст.85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

В силу ч.1, ч.2 ст.86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно з нормою ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року зі змінами та доповненнями, рішення про застосування чи незастосування амністії приймається, рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, звільненню відвідбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Таким чином, наведеними вище нормами законодавства, якими регулюється питання застосування амністії, не встановлено обмежень щодо вирішення даного питання лише в межах одного провадження, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_2 є суб’єктом амністії, оскільки перебував у місцях попереднього ув’язнення з 20.02.2017 року та на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» 07.09.2017 року, з урахуванням ч.5 ст.72 КК України, відбув не менше однієї чверті призначеного основного покарання у виді позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України не є тяжким та особливо тяжким злочином і не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, та не входить до переліку осіб, передбачених ст. 9 цього Закону, до яких амністія не застосовується.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2018 року відносно ОСОБА_2залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Т.М.ОСОБА_3ОСОБА_4Стельмах