Постанова № 74853322, 06.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/744/17 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.

Провадження № 22-ц/783/5579/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, її представника -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Самбірської міської ради Львівської області на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області, Самбірського міського голови ОСОБА_1 про захист гідності та честі, визнання недостовірною поширеної інформації, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати недостовірною інформацію, поширену Самбірським міським головою ОСОБА_1 14.03.2017 року на сесії Самбірської міської ради, про те, що вона «занесла гроші суду, щоби пролобіювати своє рішення»; зобов'язати Самбірського міського голову ОСОБА_1 на наступній сесії Самбірської міської ради Львівської області спростувати недостовірну інформацію та вибачитися; стягнути з Самбірської міської ради Львівської області 50000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 14.03.2017 року на засіданні сесії Самбірської міської ради, під час якого здійснювалася відео-фіксація, Самбірський міський голова, виступаючи перед депутатським корпусом, у її присутності та присутності інших осіб, поширив відносно неї недостовірну інформацію, а саме: коментуючи рішення судів про поновлення її на займаній посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, сказав: «Мені важко повірити, ти як людина, яка асоціювала себе з Майданом, громадською роботою, занесла гроші суду, щоби пролобіювати своє рішення» (10.47-10.55 хв. відеозапису), чим принизив її честь, гідність та ділову репутацію, оскільки публічно звинуватив її у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, та завдав моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 50000 грн.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, інформацію, поширену Самбірським міським головою ОСОБА_1, відносно неї при публічному виступі 14.03.2017 року на сесії Самбірської міської ради Львівської області, наступного змісту: «занесла гроші суду, щоб пролобіювати своє рішення».

Зобов'язано Самбірського міського голову ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, поширену ним при публічному виступі 14.03.2017 року на сесії Самбірської міської ради Львівської області у відношенні ОСОБА_2 про те, що вона «занесла гроші суду, щоб пролобіювати своє рішення», на наступній сесії Самбірської міської ради Львівської області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Самбірської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 20000 грн. за завдану моральну шкоду та 1600 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила Самбірська міська рада Львівської області, просить його скасувати з підстав недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що цитовані в оскражуваному рішенні суду фрагменти виступу не підпадають під визначення поняття «інформації», яке міститься у ст.1 Закону України «Про інформацію», є критичними висловлюваннями на адресу позивача, як політичного діяча, межа допустимої критики щодо якого є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Апелянт вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає норма статті 30 Закону України «Про інформацію», якою передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. На думку апелянта, позивач повинна була скористатись наданим їй законом правом на відповідь та на власне тлумачення справи з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Звертає увагу на те, що виступ міського голови на сесії не може розглядатись судом як поширення неправдивих відомостей, оскільки відсутній факт доведеності мети приниження, а саме честі, гідності та ділової репутації позивача. Крім того, вважає недоведеним факт порушення особистісних немайнових прав позивача та заподіяння їй моральної шкоди.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі після відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 повторно не з'явились, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їм 15.05.2018 року судових повісток (а.с.131-132), повторно заявили клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.133-134), яке колегією суддів не було задоволено у зв'язку з відсутністю для цього визначених процесуальним законом підстав, а тому справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності їхньої сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Конституцією України (ст.34) також гарантується право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України, роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.18 названої вище постанови, обов'язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Отже, за змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Судом встановлено, що постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі №452/1839/16-а адміністративний позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області та Самбірського міського голови ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано розпорядження Самбірського міського голови від 06.07.2016 року за №123-ос «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено позивача на роботі на посаді заступника Самбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та стягнуто у користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52512 грн. 81 коп. (а.с.5-16).

Інформацію, яку позивач просить спростувати, становлять висловлювання про те, що позивач «занесла гроші суду, щоби пролобіювати своє рішення».

Оспорювана позивачем інформація була поширена 14.03.2017 року на засіданні сесії Самбірської міської ради, під час якого здійснювалася відео-фіксація, Самбірським міським головою під час публічного виступу перед депутатським корпусом у присутності позивача, депутатів міської ради та інших осіб.

Поширення вказаної інформації міським головою підтверджено комакт-диском із відеозаписом сесії Самбірської міської ради від 14.03.2017 року (а.с.17), який було відтворено у судовому засіданні у суді першої інстанції, та показанням свідків - осіб, які були присутніми на засіданні сесії міської ради.

Отже, позивачем, як того вимагають наведені вище норми матеріального права, доведено факт поширення відповідачем оспорюваної інформації публічно.

Поширена відповідачем ОСОБА_1 інформація є негативною для позивача, оскільки нею стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства при вирішенні спору, який існував між сторонами і вирішувався в порядку адміністративного судочинства.

Оспорювана позивачем інформація містить чіткі твердження про факти, тобто містить повідомлення про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності, а тому така інформація за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що оспорювана інформація за своїм змістом є критичним висловлюванням щодо позивача, оскільки ця інформація була поширена міським головою, коментуючи судові рішення у справі, в якій він та позивач були учасниками процесу, яка стосувалась вирішення трудового спору між ними і не мала жодного відношення до політичної та/або громадської діяльності позивача, її поведінки в суспільному та/або політичному житті.

Вказаними вище судовими рішеннями визнано протиправним розпорядження міського голови ОСОБА_1 про звільнення позивача із займаної посади, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що оспорювана інформація була поширена відповідачем ОСОБА_1 з метою публічно принизити честь та гідність позивача, оскільки доказів на підтвердження тієї обставини, що його виступ на сесії ради стосувався питання обговорення діяльності та/або поведінки позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, політичного діяча та/або громадського активіста, стороною відповідачів надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження того, що оспорювана інформація є достовірною.

Таким чином, в цій частині спору суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду в цій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

При цьому, в частині вирішення позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального закону, які регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування (його посадовою особою), і не врахував, що відповідно до ст.ст.1174, 1175 ЦК України, органом місцевого самоврядування відшкодовується лише шкода, яка завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадової чи службової особи цього органу та/або в результаті прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, чого в даній справі немає.

Отже, правових підстав для відшкодування Самбірською міською радою, як органом місцевого самоврядування, за рахунок місцевого бюджету моральної шкоди, завданої поширенням відповідачем ОСОБА_1 недостовірної інформації про позивача, немає, а тому оскаржуване рішення в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги з наведених вище мотивів.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і в частині стягнення з Самбірської міської ради Львівської області у користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 липня 2017 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області про стягнення моральної шкоди та судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області про стягнення моральної шкоди - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 червня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.