Ухвала суду № 74853238, 11.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/904/17 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 11-кп/783/192/18 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.

суддів Ревера В.В., Калиняк О.М.,

розглянувши кримінальне провадження № 457/904/17 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України,

з участю секретаря Азенко М.В.,

прокурора Горин У.І.,

за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 10 січня 2018 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки шість місяців; за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки. У відповідності до ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком два роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 01 серпня 2017 року о 19:45 год., проходячи по вул. Стебницькій у м. Трускавець поблизу АЗС «Укрнафта», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю уваги потерпілого ОСОБА_3 та сторонніх осіб, підійшов до потерпілого та повторно таємно своєю правою рукою витягнув з задньої кишені джинсів ОСОБА_3 портмоне, в якому знаходилися гроші в сумі 1103 грн. Однак, розпочатий злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений ОСОБА_4, який розвернувся обличчям до ОСОБА_1 та вирвав у нього з рук портмоне.

Крім цього, ОСОБА_1 08 серпня 2017 року в післяобідній час, перебуваючи поблизу будинку № 9 на вул. В. Стуса у м. Трускавець, маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, з метою збагачення, шляхом обману попросив у ОСОБА_2 надати йому мобільний телефон під приводом тимчасового користування, а саме: здійснення телефонного дзвінка, на що ОСОБА_2, повіривши, погодився та передав свій мобільний телефон марки «Fly» моделі FF178 вартістю 250 грн. Після цього ОСОБА_1, не маючи наміру повертати мобільний телефон, шляхом обману заволодів вказаним мобільним телефоном та розпорядився ним як власним, заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 250 грн.

На вирок суду потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі потерпілий просить вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 10.01.2018 змінити, а саме виключити з описової частини вироку з дев'ятого абзацу друге речення «Беручи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без реального відбування покарання, а тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання, встановивши при цьому іспитовий строк на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов'язків згідно ст. 76 КК України.» та з резолютивної частини вироку третій та четвертий абзаци.

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що вирок суду щодо ОСОБА_1. є занадто м'яким та не відповідає тяжкості кримінального правопорушення.

Потерпілий зазначає, що в судовому засіданні він не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, однак при цьому наголошував, що на момент розгляду йому шкода не відшкодована та просив суд не застосовувати ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1. А тому, на думку потерпілого ОСОБА_2, не взявши до уваги його думку та не зазначивши її в оскаржуваному вироку, вчинив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу потерпілого та просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Зміст вироку повинен відповідати вимогам ст. 374 КПК України, зокрема, в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Однак вказані вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.

Так у мотивувальній частині вироку, зазначивши формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд першої інстанції не навів жодного з доказів на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

У вироку суд покликався на те, що «Обвинувачений винним себе визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчинених ним злочинів. До вчинення таких дій його змусило складне матеріальне становище. Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати».

Таке покликання суду в обвинувальному вироку суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Зі змісту вироку вбачається, що він не містить жодних фактичних даних, на підставі яких суд встановив наявність фактів та обставин, викладених у формулюванні обвинувачення.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, вирок відповідно до ст.ст. 412, 415 КПК України підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження призначенню до нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування кримінального закону (ст. 75 КК України) колегія суддів вважає, що за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_1 та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням слід вважати таким, що не відповідає вимогам кримінального закону.

При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини кримінального провадження та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 10 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Призначити в Трускавецькому міському суді Львівської області новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. Стельмах В.В. Ревер О.М. Калиняк