Постанова № 74852984, 21.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/378/16-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.Провадження № 22-ц/780/2032/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 21.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

(у порядку письмового провадження)

21 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Волохова Л.А. та Лівінського С.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року представник ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що 07 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 165/АПМК/39/2008/840, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти з метою придбання автомобіля на загальну суму 17 893 доларів США 06 центів із розрахунку 14,7 % на рік строком з 07 квітня 2008 року по 05 квітня 2013 року. Відповідно до п. 3.2 кредитного договору відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язалися відповідати перед банком як солідарні боржники.

17 квітня 2013 року між банком та відповідачами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою було внесено зміни до кредитного договору та продовжено строк виконання зобов’язань за цим договором до 05 квітня 2016 року.

Вказує, що відповідачами наявна заборгованість за кредитом в сумі 93 403,63 грн., які він просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку 93 403, 63 грн. заборгованості за кредитом та 1401, 05 грн. судових витрат, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник відповідачів подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що судом належним чином не з’ясовано обставин щодо нарахування штрафу та пені, а також не враховано п. 6 кредитного договору, яким передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань за договором у разі настання форс-мажорних обставин. Крім того вказує, що місцевий суд не застосував строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним залишити її без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав своїх обов’язків щодо повернення кредитних коштів, а банк в порушення вимог закону збільшив обсяг зобов’язань поручителя без його згоди, що призвело до припинення поруки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 165/АПМК/39/2008/840, за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання автомобіля на загальну суму 17 893 доларів США 06 центів із розрахунку 14,7 % на рік строком з 07.04.2008 року по 05.04.2013 року. Поручителем за договором є відповідачка ОСОБА_3

Придбаний автомобіль марки «KIA CEED», заводський номер шасі (кузова, рами) Y6LFF24128L004786, реєстраційний номер НОМЕР_1, визначений як предмет застави за договором, що встановлено з копії анкети-заяви клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» (а.с.85), копії договору «Автопакет» № 165/АПМК/39/2008/840 (а.с.70-74), копії заяви на видачу готівки № 945 від 07.04.2008 року (а.с.79).

17.04.2013 року на погашення заборгованості позивачем оприбутковано 87 923,00 гривень, що еквівалентно 11 000 доларів США. Грошові кошти отримано за відчуження заставленого майна на користь третіх осіб (копія листа уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_4 від 21.03.2017 року вих. № 1-7-2013 – а.с.134).

17.04.2013 року між ПАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору «Автопакет» № 165/АПМК/39/2008/840 від 07.04.2008 року, яким зокрема реструктуризовано заборгованість за кредитом, змінено валюту виконання на гривню, строк повернення кредиту збільшено до 05.04.2016 року (включно). Розмір грошового зобов’язання відповідача ОСОБА_2 по поверненню кредиту станом на день підписання додаткової угоди становить 78 096, 89 гривень. Додатковий договір відповідачкою ОСОБА_3, як поручителем за кредитним договором, не підписаний, що встановлено з копії додаткового договору (а.с.74-77), графіку погашення заборгованості (а.с.78).

Заборгованість відповідача ОСОБА_2 за договором № 165/АПМК/39/2008/840 від 07.04.2008 рок станом на 12.05.2016 року складає 93 403,63 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) – 54 797,33 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена) – 14 112,52 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту – 24 493,78 гривень (а.с.68-69).

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5 визначено, що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч. 1 ст. 559 ЦК України передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за відповідачем ОСОБА_2 наявна кредитна заборгованість перед банком, яку він зобов’язаний погасити, крім того правильно врахував, що у зв’язку із тим, що збільшення обов’язків боржника за кредитним договором відбулося без згоди поручителя, то порука вважається припиненою, через що заборгованість за кредитом підлягає стягненню з одного ОСОБА_2

Доводи апелянта про те, що місцевим судом не досліджено правильності обчислення штрафів і пені, а також, що судом не застосовано наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки жодних належних і допустимих доказів на спростування наданих позивачем розрахунків відповідачами не надано, крім того позивач звернувся до суду із позовом у межах строку позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем був здійснений у 2014 році, тому такі доводи не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду у цій частині.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: