Ухвала суду № 74852856, 20.06.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2-п/381/5/18

381/3441/17

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М. за участю секретаря Омельчук С.А., відповідач а –ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2017 року Фастівським міськрайонним судом було розглянуто вищезазначену справу та ухвалено заочне рішення, яким були задоволенні вимоги позовної заяви. У встановлений законом строк відповідач звернувся із заявою про перегляд заочного рішення, у якій просив суд його скасувати, з тих підстав, що вищезазначене рішення було прийнято у відсутність відповідача, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки не була надана можливість довести та обґрунтувати свої заперечення.

В судове засідання заявник -відповідач по справі ОСОБА_1 та його представник не з»явились, проте, представником надана суду заява, в якій представник вимоги заяви про перегляд заочного рішення підтримала, просив суд заяву ОСОБА_2 задовольнити, розглянувши заяву без їх участі в судовому засіданні.

Представник позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до судового засідання не з'явився, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Проте направив до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Відповідач зазначає, що заочне рішення ухвалене за його відсутності, а про заочне рішення ОСОБА_1 дізнався лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, відповідач заявляє про застосування строків позовної давності.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи є незавірений належним чином ( без печатки) Договір факторингу від 30 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата ОСОБА_3, при цьому в розрахунках зазначено дату останнього платежу 11 липня 2014 року у розмірі 98,23 грн., які фактично не може бути сплаченою в такому розмірі і на ті рахунки, які передбачені у кредитному договорі, оскільки плата щомісячного платежу складає 1 187,88 гривень і на рахунок банку, а якщо укладено договір факторингу, то кошти повинні бути перераховані саме до факорінгового підприємства.

Відповідно до п. З ч. 2 ст. 285 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом... Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 та ч. 7 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Остання відома адреса реєстрації ОСОБА_1, що була відома позивачу - 08500, АДРЕСА_1. Ця адреса була зазначена представником позивача у позовній заяві.

Згідно інформації з адресного бюро (а.с.41) на запит суду адреса реєстрації місця проживання відповідача зазначена АДРЕСА_2, що відповідає відомостям зазначеним позивачем при подачі позову до суду. Крім цього, як вбачається з конвертів (а.с.56,57,64,65,67), останні повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Заявник зазначив, що про наявність рішення суду він дізнався вже після відкриття виконавчого провадження з повідомлення від 08.02.2018, яке надійшло з виконавчої служби.

Проте, суд звертає увагу, що Фастівським МВ ДВС, зазначене повідомлення було направлено відповідачу за цією ж адресою АДРЕСА_3.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом, але не з’явився без поважних причин.

Вищевикладені обставини та встановлені судом фактичні дані можуть свідчити також, про небажання ОСОБА_1 отримувати повідомлення від суду з метою уникнення цивільної відповідальності, оскільки він був обізнаний про наявність кредитних зобов’язань.

Щодо посилань заявника на сплив строків позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору. Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на події, має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Виходячи із норм ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк загальної позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року, адже тільки з цього моменту ТОВ «ФК «ЄАПБ» довідалося про порушення ОСОБА_1 вищезазначеного кредитного зобов’язання.

Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 500385046 від 22 червня 2013 року має чіткі часові рамки із 10 жовтня 2016 року по 10 жовтня 2019 року.

Крім цього, посилання на заяву про сплив строків позовної давності не свідчить про наявність у відповідача доказів, на які він посилається та що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді заяви про перегляд заочного рішення стороною відповідача не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, не доведено, що відповідач не з’явився в чотири судові засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а тому наявність одночасно двох умов для скасування заочного рішення не встановлена. Абстрактне посилання сторони відповідача на наявність інших невизначених ним доказів не дозволяє суду зробити висновок про істотність значення доказів для правильного вирішення справи.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що підстави для застосування ст. 288 ЦПК України відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, залишити без задоволення.

Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М.Ковалевська