Постанова № 7485214, 18.12.2009, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2009 р. Справа № 2а-2698/09/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря - Михайленко О.В.,

представників позивача - Єфросініна А.Ф.,

- Гринь С.М.,

представника відповідача - Біловол Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів» до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Біловодський комбінат хлібопродуктів» (далі по тексту позивач, ВАТ «Біловодський КХП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту відповідач, Роменська МДПІ), з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Роменської МДПІ від 12 листопада 2008 року № 0000742301/0 в частині визначення ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів» податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 29121,00 грн., в тому числі 21985,00грн. - основний платіж і 7136,00 грн. штрафні(фінансові) санкції та №0000752301/0 в частині визначення ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів» податкового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 26382,00грн., в тому числі 17588,00грн. основний платіж і 8794,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є частково необґрунтованими та мають бути визнані нечинними в частині визначення податкових зобов'язань за незастосування звичайних цін при наданні послуг по зберіганню зерна.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Біловодський КХП» є юридичною особою, зареєстрованою згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А 00 № 170151 (а.с. 10). В перевіряємому періоді позивач був зареєстрований платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.06.1998 року № 25627028, що підтверджуються даними, викладеними в акті перевірки (а.с. 14).

Посадовими особами Роменської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Біловодський КХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт від 30.10.2008 року № 00740\2301\00955851. На підставі даного акту, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2008 року № 0000742301\0, яким позивачеві донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 131245 грн. 00 коп. (основного платежу 94931 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 36314 грн. 00 коп.), а також податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2008 року № 0000752301\0 , яким позивачеві визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 113917 грн. 00 коп. (основного платежу 75945 та штрафних (фінансових) санкцій 37972 грн. 00 коп.)

Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, в частині визначення ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів» податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 29121,00 грн., в тому числі 21985,00грн. - основний платіж і 7136,00 грн. штрафні(фінансові) санкції, в частині визначення ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів» податкового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 26382,00грн., в тому числі 17588,00грн. основний платіж і 8794,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою незгоди позивача з донарахуванням податкових зобовязань в оскаржуваній частині є те, що, на його думку, відповідачем порушено процедуру застосування звичайних цін, в розумінні п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначено в акті перевірки та було встановлено в судовому засіданні, донарахування податкових зобовязань, що оскаржує позивач відбулось з наступних підстав.

Щодо податку на прибуток приватних підприємств на суму 29121,00 грн., в тому числі 21985,00грн. - основний платіж і 7136,00 грн. штрафні(фінансові) санкції

В акті перевірки зазначено, що фізичні особи-підприємці - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, згідно договорів складського зберігання, які наявні в матеріалах справи по кожному контрагенту, зберігали зерно пшениці 3, 4 класів та жито на складах ВАТ «Біловодський КХП». До договорів було складено додаткові угоди, які також наявні в матеріалах справи по кожному з контрагентів позивача, та в самих договорах було обумовлено, що в разі передачі зерна на переробку в борошно, плата за зберігання не нараховується. З огляду на такі умови договору, плата за зберігання зерна не нараховувалась, і безоплатне надання послуг не відображено в податковому обліку.

Відповідач вважає, що такими діями позивача порушено пп.7.4.1, п.7.4. ст 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Даною нормою передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

В той же час, позивач зазначає, що договори були укладені з підприємцями, які не є повязаними особами з позивачем в розумінні ст. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно, положення пп.7.4.1, п.7.4. ст. 7 згаданого вище закону не мають застосовуватись в спірних правовідносинах.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки згідно пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 (цього закону) поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. В судовому засіданні встановлено, що фізичні особи-підприємці, які виступали контрагентами позивача та отримували від нього послуги по зберіганню зерна, є платниками єдиного податку, згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Дана обставина підтверджується, зокрема, договорами складського зберігання зерна, які наявні в матеріалах справи по кожному контрагенту, де у вступній частині зазначено, що ВАТ «Біловодський КХП» має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, а контрагенти, фізичні особи-підприємці, статус платника єдиного податку. Таким чином фізичні особи-підприємці, які виступали контрагентами позивача у спірних правовідносинах є особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, з урахуванням положень пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в спірних правовідносинах мають застосовуватись положення пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», навіть за умови, що контрагенти позивача не були повязаними особами.

Варто зазначити, що умовами договорів зберігання зерна, які були надані позивачем та наявні в матеріалах справи, для фізичних осіб - підприємців передбачено тариф на зберігання зерна за 1 тону в місяць 9,50 грн. В той же час, згідно п. 29 договору складського зберігання зерна, який був типовий по всім контрагентам позивача у спірних правовідносинах, визначено, що в разі продажу зерна Зерновому складу або передачі на переробку в борошно плата за зберігання зерна не нараховується.

Таким чином, з огляду на приписи пп.7.4.1, п.7.4. ст 7, пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також на обставини, повязані з тим, що фізичні особи-підприємці, що виступали контрагентами позивача у спірних правовідносинах є платниками єдиного податку, доход, отриманий від продажу послуг зі зберігання зерна мав би визначатися виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги, що діяли на дату такого продажу. Одночасно, варто зазначити, що відповідачем доход визначався саме з договірних цін, зазначених самим позивачем в договорах, відповідно, процедура визначення звичайної ціни, в розумінні п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в даних умовах не застосовувалась.

Щодо зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 26382,00грн., в тому числі 17588,00грн. основний платіж і 8794,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Біловодський КХП» з 01.07.07 року по 30.06.2008 року надавало послуги по зберіганню зернових культур як юридичним так і фізичним особам. Згідно договорів складського зберігання зерна для фізичних осіб - підприємців тариф на зберігання за 1 тону в місяць складає 9,50 грн. Приватні підприємці: - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, згідно договорів складського зберігання, зберігали зерно пшениці 3, 4 класів та жито. До договорів було складено додаткові угоди та в самих договорах було обумовлено, що в разі передачі зерна на переробку в борошно плата за зберігання не нараховується. Плата за зберігання зерна не нараховувалась, і безоплатне надання послуг не відображено в податковому обліку, чим порушено п.4.1 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Варто зазначити, що спірні правовідносини врегульовані також п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Дана норма закону кореспондується з положеннями п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де надано визначення звичайної ціни та наведений порядок її застосування.

Фізичні особи-підприємці, що виступали контрагентами позивача у спірних правовідносинах є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ, що було встановлено з пояснень сторін. Крім цього послуги надавались без оплати. Таким чином, з огляду на приписи п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ», база оподаткування має визначатися виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Варто зазначити, що умовами договорів зберігання зерна, які були надані позивачем та наявні в матеріалах справи, для фізичних осіб - підприємців передбачено тариф на зберігання зерна за 1 тону в місяць - 9,50 грн.

Відповідачем, при донарахуванні податкових зобовязань з ПДВ база оподаткування операції з поставки послуг по зберіганню зерна визначалась саме з договірної ціни, зазначеної позивачем. Відповідно процедура визначення звичайної ціни також не застосовувалась.

В той же час варто зазначити, що відповідачем в акті перевірки, при обґрунтуванні донарахування податкових зобовязань, робиться посилання на те, що ціна, визначена в договорі складського зберігання зерна в розмірі 9 грн. 50 коп. є звичайною і підлягає застосуванню в спірних правовідносинах. Такий висновок відповідача є хибним, оскільки в даному випадку відсутня потреба визначення звичайної ціни, оскільки наявна чітко визначена договірна ціна, яка не підпадає під поняття звичайної ціни в розумінні п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про ПДВ».

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову ВАТ «Біловодське КХП».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 17, 71, 94, 161-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів» до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень Роменської МДПІ від 12 листопада 2008 року № 0000742301/0 в частині визначення ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів»податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 29121,00 грн., в тому числі 21985,00грн. - основний платіж і 7136,00 грн. штрафні(фінансові) санкції, та №0000752301/0 в частині визначення ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів»податкового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 26382,00грн., в тому числі 17588,00грн. основний платіж і 8794,00грн. штрафні (фінансові) санкції, відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.12.2009 року

Суддя (підпис) В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов