Рішення № 74851409, 14.06.2018, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/46/18

Провадження №2/443/476/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Жидачівської сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі – ОСОБА_4, яка померла 30 червня 1999 року, право на земельну частку (пай) площею 2,14 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі сертифіката на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ №135175/1167, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №198 від 09 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по ОСОБА_3 сільській раді 05 травня 1997 року за №537.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 30 червня 1999 року померла бабця позивача – ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна частка (пай) площею 2,14 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі сертифіката на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ №135175/1167, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №198 від 09 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по ОСОБА_3 сільській раді 05 травня 1997 року за №537. На випадок своєї смерті покійна склала заповіт, відповідно до якого належне майно заповіла позивачу. Відтак, останній як єдиний спадкоємець, що виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняв, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримав відмову у видачі такого, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача - ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Жидачівської сільської ради Жидачівського району Львівської області – ОСОБА_6 подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 30 червня 1999 року, в с. Жирівське Жидачівського району Львівської області, померла ОСОБА_4, про що 01 липня 1999 року зроблено відповідний запис за №11 та ОСОБА_3 сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 01 липня 1999 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №176453 /а.с. 5/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Спадщина відкрилася в цей же день, 30 червня 1999 року, у відповідності до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлої складається із земельної частки (пай) площею 2,14 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі сертифіката на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ №135175/1167, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №198 від 09 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по ОСОБА_3 сільській раді 05 травня 1997 року за №537

Так, згідно із витягу №31-1309-0.2-2796/2-17, виданого відділом Дергеокадастру у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 грудня 2017 року, сертифікат на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ №135175/1167 виданий на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №198 від 09 квітня 1997 року та зареєстрований в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по ОСОБА_3 сільській раді 05 травня 1997 року за №537, земельна частка(пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів. Така перебуває у колективній власності ССП «Жирівське» і її вартість становить 24471,40 грн. Державний акт на право власності на землю взамін на сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався /а.с. 9/.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

З наявної в матеріалах справи довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради від 21 грудня 2017 року за №848, вбачається, що від ОСОБА_4 секретарем Облазницької сільської ради 27 березня 1997 року, за реєстром №7, посвідчено заповіт в користь ОСОБА_2, який на день смерті не змінений і не скасований /а.с. 6-7/.

При вищевказаних обставинах, у відповідності до норм статей 534, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_2, оскільки як спадкоємець за заповітом фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №1014/02-31 від 26 грудня 2017 року, виданої завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його бабці – ОСОБА_7, яка померла 30 червня 1999 року, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій та є спадковим майном /а.с. 8/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування"роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності – права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст.ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на спадкове майно(земельну частку(пай), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі – ОСОБА_4, яка померла 30 червня 1999 року, право на земельну частку (пай) площею 2,14 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі сертифіката на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ №135175/1167, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №198 від 09 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по ОСОБА_3 сільській раді 05 травня 1997 року за №537.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

СУДДЯ І.І. Ціпивко