Ухвала суду № 74851284, 21.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1103/17

Провадження № 11-кп/779/179/2018

Категорія ч. 2 ст. 190 КК України

Головуючий у 1 інстанції Собко В. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гандзюка В.П., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю секретаря Шандаловича А.І.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013090230000116 за апеляційною скаргою начальника Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року, згідно з якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за обвинувальним актом відносно вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.

Закрито кримінальне провадження внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань № 12013090230000116 від 02 лютого 2013 року за обвинувальним актом відносно вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Цією же ухвалою вирішено питання про речові докази:

- автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору, - залишено потерпілому ОСОБА_4;

- автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, - залишено потерпілому ОСОБА_3;

- номерні знаки АТ6692АА, 446-40КН, DBRBY96, які зберігаються в кімнаті речових доказів Снятинського ВП, вирішено знищити;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІС №824067 від 26 квітня 2003 року, відповідно до якого автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору зареєстрований в МРЕВ – 5 ДАІ м. Київ, нотаріальне доручення серії ВЕІ №115302 від 18 грудня 2006 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу іноземного взірця до номерних знаків DBRBY96, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІС №413719 від 24 червня 2003 року, відповідно до якого автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску кузов №WDB1241301B667590, синього кольору зареєстрований в МРЕВ – 5 ДАІ м. Київ, нотаріальне доручення серії ВСТ №178918 від 20 травня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_3 був уповноважений керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ІКС №227880 від 18 листопада 2004 року, відповідно до якого автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, зареєстрований в Калуському МРЕВ Івано-Франківської області, нотаріальне доручення серії ВСХ №340934 від 02 вересня 2006 року вирішено залишити при матеріалах кримінального провадження.

за участю прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою конфіскувати в дохід держави автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору, та автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору.

Мотивує свої вимоги тим, що не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на зміст ч. 1 ст. 370, п. 5 ч. 9. ст. 100 КПК України та на прийняте рішення суду першої інстанції щодо речових доказів, а саме автомобілів. Зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є потерпілими тільки від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, права власності на відповідні автомобілі не мають, навпаки, набули їх внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення. На його думку, є підстави вважати, що у разі відсутності власника вказані автомобілі мають бути конфіскованими в дохід держави. Вказує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вправі звернутися в цивільному порядку стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду та грошові витрати, які вони понесли у 2006 році на отримання автомобілів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у травні 2006 року отримавши від невстановленої особи на реалізацію, зареєстрований в МРЕВ-5 м. Київ автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, кузов синього кольору, здійснював його реалізацію на території Снятинського району. В травні 2006 року ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпеку своїх дій, запропонував придбати вище вказаний автомобіль громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителю ІНФОРМАЦІЯ_5. З метою продажу автомобіля ОСОБА_2, увійшов у довіру до ОСОБА_3, запевнив його що після продажу він переоформить на ОСОБА_3 документи на право законного розпорядження автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску. ОСОБА_3 довіряючи правдивості слів та дій ОСОБА_2, повірив у те що в подальшому ОСОБА_2 переоформить відповідні документи на право власності на автомобіль на ОСОБА_3 13 травня 2006 року, перебуваючи в м. Снятин Івано-Франківської області він передав ОСОБА_2 гроші в сумі 6250 доларів США, що в еквіваленті становило 31562,5 грн., а у червні 2006 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 автомобіль та завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН, серії КІС №413719, на ім’я ОСОБА_5 та доручення серії ВСТ №178918 від 20.05.2006 відповідно до якого ОСОБА_3 був уповноважений керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН, кузов №WDB1241301B667590, що насправді не відповідає дійсності та про що ОСОБА_3 відомо не було. Після цього ОСОБА_3 почав користуватися придбаним у ОСОБА_2 автомобілем, і у вересні 2006 року у нього виникли підозри щодо відповідності наданих ОСОБА_2 документів на автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН. З даного приводу він знову звернувся до ОСОБА_2, і той у вересні, 2006 року, надав йому інші завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, серії ІКС №227880, на ім’я ОСОБА_6 та доручення серії ВСХ №340934 від 20.05.2006, відповідно до якого ОСОБА_3 був уповноважений керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН, кузов № НОМЕР_2, що насправді не відповідає дійсності та про що ОСОБА_3 відомо не було.

У зв’язку із вказаними діями ОСОБА_2, ОСОБА_3 не набув права на використання та розпорядження придбаним у ОСОБА_2 автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, в результаті чого ОСОБА_3 спричинено значну матеріальну шкоду на суму 31562,5 грн..

Крім цього ОСОБА_2 повторно у серпні 2006 року отримавши від невстановленої особи на реалізацію, не розмитнений автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, кузов чорного кольору, здійснював його реалізацію на території Снятинського району, зокрема запропонував придбати даний автомобіль громадянину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителю ІНФОРМАЦІЯ_7 за ціною 5500 доларів США, що в еквіваленті становило 27 775 грн., на що той погодився. Маючи на меті заробити кошти від продажу даного автомобіля ОСОБА_2 вирішив продати не розмитнений автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску без постановки його на відповідний облік, при цьому з метою подальшого продажу автомобіля ОСОБА_4, отримав від невстановлених осіб завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, реєстраційний номер 46635КН, серії КІС №824067, на ім’я ОСОБА_7, доручення серії ВЕІ №115302 від 18.12.2006 відповідно до якого ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були уповноважені керувати і вчиняти дії щодо належного ОСОБА_7 автомобіля марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, державний номер 46635КН, кузов №WDB2010181F955448 та повідомив ОСОБА_4 про наявність даних документів. З метою купівлі автомобіля, будучи уведеним у оману ОСОБА_4 у кінці серпня 2006 року поїхав в с. Фурси Білоцерківського району Київської області, де під час купівлі автомобіля ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 неправдиву інформацію, що автомобіль, який він продає повністю розмитнений та поставлений на облік в МРЕВ-5 м. Київ та документи на автомобіль які надає ОСОБА_2 є правдивими, що насправді не відповідало дійсності та про що ОСОБА_4 відомо не було. У зв’язку із вище вказаними діями ОСОБА_2, ОСОБА_4 не набув права на використання та розпорядження придбаним у ОСОБА_2 автомобілем «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, в результаті чого ОСОБА_4 спричинено значну матеріальну шкоду на суму 27775 грн..

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно та що завдало значної шкоди потерпілим, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

Окрім цього, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_2, маючи на меті заробити готівкові кошти при продажі автомобілів, вирішив під час їх реалізації повідомляти покупцям неправдиву інформацію про те, що він має можливість здійснити їх оформлення через офіційні установи та оформити законні документи, які будуть надавати покупцям право в подальшому законно керувати та розпоряджатися транспортними засобами. Не маючи можливості та наміру насправді здійснювати процедуру розмитнення транспортних засобів ОСОБА_2, отримавши від невстановлених осіб завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які посвідчували факт перебування автомобіля на обліку в МРЕВ ДАІ та нотаріальні доручення, які надавали право покупцю керувати та розпоряджатися транспортними засобами, здійснював використання вище вказаних завідомо підроблених документів.

Реалізовуючи вище вказаний злочинний намір ОСОБА_2 у травні 2006 року та серпні 2006 року було використано завідомо підроблені документи:

- при продажі автомобіля марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору ОСОБА_3 в червні 2006 року було використано підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІС №413719 від 24.06.2003, відповідно до якого автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску кузов №WDB1241301B667590, синього кольору зареєстрований в МРЕВ – 5 ДАІ м. Київ та підроблене нотаріальне доручення серії ВСТ №178918 від 20.05.2006 відповідно до якого ОСОБА_3 був уповноважений керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, а у вересні 2006 року після продажу вище вказаного автомобіля ОСОБА_2 знову використав завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ІКС №227880 від 18.11.2004, відповідно до якого автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, зареєстрований в Калуському МРЕВ Івано-Франківської області та підроблене нотаріальне доручення серії ВСХ №340934 від 02.09.2006 відповідно до якого ОСОБА_3 був уповноважений керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, реєстраційний номер 44640КН, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору;

- при продажі автомобіля марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору ОСОБА_4 в червні 2006 року було використано підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІС №824067 від 26.04.2003, відповідно до якого автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору зареєстрований в МРЕВ – 5 ДАІ м. Київ та підроблене нотаріальне доручення серії ВЕІ №115302 від 18.12.2006 відповідно до якого ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були уповноважені керувати і вчиняти дії щодо належного ОСОБА_7 автомобіля марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, державний номер 46635КН, кузов №WDB2010181F955448 чорного кольору.

Таким чином своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підроблених документів ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 12.05.2006).

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за її участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Тому, оскільки згідно ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за її відсутності.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у них, просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав, що бажає проводи розгляд апеляційної скарги без участі його захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Прокурор не оспорює доведеність вини чи правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, не висловлює жодних заперечень з приводу звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності. Його апеляційна скарга стосується прийнятого рішення суду першої інстанції щодо речових доказів, а саме автомобілів, тому суд апеляційної інстанції перевіряє ухвалу суду першої інстанції в цій частині.

Згідно із приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Неухильне дотримання передбачених законом вимог є неодмінною умовою повного, всебічного й об’єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Рішення в кримінальному провадженні має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин правопорушення, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції сторони захисту чи сторони обвинувачення.

Проте, суд першої інстанції приймаючи рішення щодо речових доказів, а саме автомобілів знехтував вказаними вимогами закону, що призвело до істотного порушення вимог діючого кримінального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема зі змісту постанови слідчого СВ Снятинського відділення поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 30 травня 2017 року (а.п. 111), оскільки автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору, та автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, мають значення у кримінальному провадженні, її визнано речовими доказами.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171 - 174 цього Кодексу. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Суд першої інстанції вирішив речові докази: автомобіль марки «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, кузов №WDB2010181F955448, чорного кольору, - залишити потерпілому ОСОБА_4, а автомобіль марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, кузов №WDB1241301B667590, синього кольору, - залишити потерпілому ОСОБА_3, посилаючись на те, що на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України їх необхідно залишити потерпілим, як законним володільцям.

В той час, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті апеляційних вимог та перевірити правильність рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки суд першої інстанції у своїй ухвалі також вказав, що «У зв’язку із вказаними діями ОСОБА_2, ОСОБА_3 не набув права на використання та розпорядження придбаним у ОСОБА_2 автомобілем марки «Mersedes Benz 300D», 1992 року випуску, в результаті чого ОСОБА_3 спричинено значну матеріальну шкоду на суму 31562,5 грн.» та «У зв’язку із вище вказаними діями ОСОБА_2, ОСОБА_4 не набув права на використання та розпорядження придбаним у ОСОБА_2 автомобілем «Mersedes Benz 190», 1992 року випуску, в результаті чого ОСОБА_4 спричинено значну матеріальну шкоду на суму 27775 грн.»

Таким чином, суд першої інстанції допустив в рішенні суперечності між встановленими обставинами справи та їх правовими наслідками для потерпілих - в частині встановлених обставин, а саме ненабуття права на використання та розпорядження майном, одночасно визнав їх законними володільцями.

Відповідно ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У зв’язку з наведеними розбіжностями, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вирішуючи питання про долю речових доказів - автомобілів, при винесенні ухвали про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за обвинувальним актом відносно вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Оскільки наведених вище вимог не було дотримано, а в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. ст. 7, 370 КПК України, ст. 372 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції вважає, що, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 20 КПК України, ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Хоча суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали в частині вирішення питання про долю речових доказів, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При цьому, доводи апеляційної скарги повинні бути враховані під час ухвалення рішення за результатами нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

При новому розгляді місцевому суду належить з`ясувати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, зокрема, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.

При новому розгляді суду першої інстанції здійснити судове провадження згідно з вимогами розділу 4 КПК України в іншому складі суду.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 408, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_11

ОСОБА_12

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло