Постанова № 74851128, 20.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7580/17

Провадження № 22-ц/779/598/2018

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільнихм справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Возняк В.Д.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника ПАТ «Укртрансгаз» Печерного С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Татарінової О.А., в м. Івано-Франківську,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 3 жовтня 2017 року.

14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Укртрансгаз», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 03.12.2014 року він був прийнятий на посаду Віце-Президента ПАТ «Укртрансгаз». Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 29 від 02.03.2016 року його було обрано членом Правління Товариства. Відповідно до Статуту Товариства засновником та одноосібним акціонером Товариства є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 42 від 16.05.2016 року було затверджено умови контракту, що укладатиметься з членами Правління Товариства та уповноважено Голову Правління НАК «Нафтогаз України» Коболєва А.В. підписати контракти з членами Правління Товариства, на відповідних умовах. 16.05.2016 року ПАТ «Укртрансгаз», в особі голови правління НАК «Нафтогаз України» Коболєва А.В. було укладено з ним Контракт № 3 від 16.05.2016 року як з членом ПАТ «Укртрансгаз» строком дії до 02.03.2021 року включно. Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 93 від 20.03.2017 року його повноваження як члена Правління ПАТ «Укртрансгаз» було припинено з 21.03.2017 року. Згідно з наказом ПАТ «Укртрансгаз» від 21.03.2017 року № 118-к його 21.03.2017 було звільнено з посади члена Правління ПАТ «Укртрансгаз», згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 93 від 20.03.2017 року. 21.03.2017 року він звернувся із заявою до т.в.о. Президента ПАТ «Укртрансгаз» Химка М.П. з проханням про оформлення розірвання з ним трудового договору - звільнення з посади Віце-Президента Товариства за власним бажанням, а також просив нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі, передбаченому підпунктами 7.6.1- 7.6.2. пункту 7.6. Контракту та ст. 44 Кодексу законів про працю України. Відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21.03.2017 року № 118-к, йому було вирішено виплатити: компенсацію за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 03.12.2016 року по 21.03.2017 року; вихідну допомогу, у відповідності до ст. 44 Кодексу законів про працю України та п. 7.6.1. Контракту № 3 від 16.05.2016 року в розмірі шестимісячного середнього заробітку та інші виплати, передбачені законодавством України. Зазначав, що відповідно до положень Контракту № 3 та норм законодавства, повноваження позивача, як члена Правління ПАТ «Укртрансгаз», було припинено достроково з підстав, визначених законодавством. Розмір вихідної допомоги при його звільненні, у зв'язку з достроковим припиненням Контракту, повинен був визначатися відповідно до умов п. 7.6. Контракту № 3 та становити: шестимісячний середній заробіток, як вихідна допомога, передбачена умовами Контракту (підп. 7.6.1. п. 7.6. Контракту № 3), та шестимісячний середній заробіток, як інші виплати, передбачені законодавством України (підп. 7.6.2. п. 7.6. Контракту №3), а саме вихідна допомога, передбачена ст. 44 Кодексу законів про працю України. Однак відповідач помилково протлумачив умови Контракту, у зв'язку з чим ототожнив розмір вихідної допомоги при звільненні, встановлений підпунктом 7.6.1. пункту 7.6. Контракту №3, з розміром вихідної допомоги, встановленим підпунктом 7.6.2. пункту 7.6. Контракту №3 та трудовим законодавством України. Виплата відповідачем вихідної допомоги, передбаченої підпунктом 7.6.1 п.7.6 контракту № 3 не звільняє відповідача від обов'язку здійснити виплату вихідної допомоги, передбаченої підпунктом 7.6.2 п.7.6 Контракту № 3 та ст. 44 Кодексу законів про працю України і навпаки. Вказував, що вихідна допомога, яка була йому виплачена відповідно до 7.6.2 пункту 7.6 контракту є імперативною нормою, яка закріплена на законодавчому рівні та має виплачуватись незалежно від того, чи зазначена ця норма у контракті (трудовому договорі), проте як підпункт 7.6.1 пункту 7.6 контракту № 3 доповнює, розширяє та надає додаткові гарантії працівнику, це зроблено з метою стимулювання фахівців до співпраці із підприємством для покращення результатів роботи. Виплата по вихідній допомозі у розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 контракту № 3 є такою, яка виплачується незалежно від підстави виплати та сумується з іншими виплатами передбаченими законодавством України. Вважав, що належна йому вихідна допомога повинна складати: шестимісячний середній заробіток, нарахований та виплачений у відповідності до положень ст. 44 Кодексу законів про працю України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України у зв'язку з припиненням повноважень позивача як посадової особи та шестимісячний середній заробіток, нарахований та виплачений відповідно до підп. 7.6.1 п. 7.6 Контракту, у разі дострокового припинення контракту з ініціативи вищого органу Товариства. Відповідно до довідки ПАТ «Укртрансгаз» № 9-253-119 від 21.03.2017 року розмір його середньомісячної заробітної плати за останні два місяці роботи становив 747534,84 грн за кожен місяць. Тобто ПАТ «Укртрансгаз» повинно виплатити йому вихідну допомогу у розмірі шести середньомісячних заробітних плат, а саме у розмірі 4 485 209,04 грн. Просив стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» на його користь належну вихідну допомогу при звільненні в розмірі шестимісячного середнього заробітку, а саме - 4 485 209,04 грн, середній заробіток за час затримки з виплати належних сум при звільненні з роботи з 22.03.2017 року по 12.06.2017 року у розмірі 2 167 851,03 грн, допустити негайне виконання рішення щодо стягнення з відповідача суми боргу в частині виплати йому вихідної допомоги при звільненні з роботи.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що 16.05.2016 року між ним та ПАТ «Укртрансгаз» укладено контракт з строком дії до 02.03.2021 року включно. Відповідно до наказу від 21.03.2017 року № 118-к його достроково звільнено з посади члена правління, згідно п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі п.2.1 рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 92 від 16.03.2017 року. Зазначає, що контрактом передбачені додаткові гарантії посадовій особі, відповідно до умов контракту було надано право на отримання вихідної допомоги у підвищеному розмірі. Відповідно до підпункту 7.6.1. п. 7.6 зазначеного контракту у разі дострокового припинення контракту з ініціативи Вищого органу Товариства, члену Правління встановлюються наступні гарантії та компенсації: відповідно до підпункту 7.6.1. вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку та відповідно до підпункту 7.6.2. п. 7.6 - інші виплати, передбачені законодавством України. Вказує на те, що відповідно до Галузевої угоди на 2012-2014 роки та колективного договору на 2016-2018 роки встановлено, що працівникам передбачено додаткові соціальні гарантії у вигляді додаткової вихідної допомоги, окрім передбаченої законодавством України вихідної допомоги. Галузева угода встановлює додаткові гарантії для працівників нафтової та газової промисловості, тому підпунктом 7.6.1. п. 7.6. Контракту встановлено саме додаткові соціальні гарантії для членів правління ПАТ «Укртрансгаз» у розмірі шестимісячного середнього заробітку, як вихідна допомога, передбачена умовами контракту, а також вихідна допомога, передбачена чинним законодавством у розмірі шестимісячного середнього заробітку, як інші виплати, передбачені законодавством України - передбачена ст. 44 КЗпП України. Судом не враховано, що виплата однієї із зазначених вихідних допомог не звільняє роботодавця від виплати іншої вихідної допомоги. Друга компенсація встановлена підпунктом 7.6.2 п. 7.6 Контракту, а саме інші виплати, передбачені законодавством України. Зазначає, що до таких виплат належать всі необхідні розрахунки з працівником під час звільнення, до яких зокрема належать виплата заробітної плати за відпрацьований час, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, виплати, встановлені колективними договорами та галузевими угодами. Тобто, дані виплати не підлягають зменшенню чи обмеженню. Судом не враховано те, що виплата вихідної допомоги згідно підпункту 7.6.2. п. 7.6 Контракту є імперативною нормою, встановленою законодавством України, тобто такою, що в обов'язковому порядку має бути виконана. А виплати за підпунктом 7.6.1 п.7.6. Контракту є виконанням взятих на себе зобов»язань роботодавцем, що також є обов'язковим для роботодавця.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ПАТ «Укртрансгаз» доводи апеляційної скарги не визнав, вважає рішення суду у справі законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ст. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч. 1 ст. 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. В день звільнення з ОСОБА_1 згідно наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21.03.2017 року № 118-к було проведено остаточний розрахунок та було нараховано та виплачено: компенсацію за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 03.12.2016 року по 21.03.2017 року, вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України та п.7.6.1 Контракту від 16.05.2016 року № 3 з членом Правління ПАТ «Укртрансгаз» у розмірі шестимісячного середнього заробітку, та інші виплати, передбачені законодавством України. Здійснивши виплату ОСОБА_1 згідно з п.п. 7.6.1 п. 7.6 Контракту № 3 від 16.05.2016 року ПАТ «Укртрансгаз» реалізував встановлену ст. 44 КЗпП України державну гарантію щодо виплати вихідної допомоги працівнику при звільненні за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. При цьому інші виплати, передбачені законодавством України відповідно до п.п.7.6.2 п. 7.6 Контракту № 3 від 16.05.2016 року були виплачені ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати за відпрацьований час з 01.03.2017 року по 21.03.2017 року та компенсації за 6 календарних днів невикористаної відпустки. Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. ПАТ «Укртрансгаз» було здійснено з ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні.

Висновок суду відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. При цьому на працівників, з якими укладено контракт, законодавство про працю, в тому числі відповідні гарантії при звільненні, поширюються на загальних підставах.

Згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України у разі припинення повноважень посадових осіб з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2014 року на підставі наказу № 534-к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду Віце-Президента ПАТ «Укртрансгаз», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.17 т.1).

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 29 від 02.03.2016 року ОСОБА_1 обрано членом Правління Товариства (а.с.22 т.1).

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 42 від 16.05.2016 року було затверджено умови контракту, що укладатимуться з членами Правління ПАТ «Укртрансгаз» та уповноважено Голову Правління ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Коболєва А.В. підписати контракти з членами правління ПАТ «Укртрансгаз» на відповідних умовах (а.с.23 т.1).

16.05.2016 року ПАТ «Укртрансгаз» в особі голови Правління ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Коболєва А.В. було укладено Контракт № 3 з членом Правління ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_1, строком дії до 02.03.2021 року включно (а.с.24-33 т.1).

Відповідно до Статуту ПАТ «Укртрансгаз» загальні збори Товариства є вищим органом Товариства, наділеним правом вирішення будь-яких питань діяльності Товариства. До компетенції Загальних зборів Товариства відповідно до Статуту належить обрання та припинення повноважень Голови та членів Правління Товариства, затвердження умов контрактів, що укладатимуться з членами правління, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання контрактів з членами Правління. Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 93 від 20.03.2017 року, повноваження ОСОБА_1 як члена Правління було припинено з 21.03.2017 року вищим органом Товариства (а.с.34 т.1).

Відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21.03.2017 року № 118-к ОСОБА_1, члена Правління ПАТ «Укртрансгаз», 21.03.2017 було звільнено з посади у зв'язку з припиненням повноважень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, та звільнено з посади Віце-Президента Товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно з поданою заявою про звільнення, та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 93 від 20.03.2017 року (а.с.35,36 т.1).

Відповідно до умов контракту, члену Правління нараховуються та виплачуються обов'язкові гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені трудовим договором. Відповідно до підпункту 7.6.1. п. 7.6. Контракту № 3, у разі дострокового припинення контракту з ініціативи Вищого органу Товариства, за виключенням підстав звільнення за вчинення порушень з вини члена Правління, чи з незалежних від члена Правління причин, члену Правління встановлюються наступні гарантії та компенсації: вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку та інші виплати, передбачені законодавством України.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дiї, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть сторiн (в тому числi матерiальна), умови матерiального забезпечення i органiзацiї працi працiвника, умови розiрвання договору, в тому числi дострокового, можуть встановлюватися угодою сторiн.

Відповідно до п.п. 2.5.6 Контракту, Товариство має право достроково припинити повноваження Члена Правління, відсторонити цього від здійснення повноважень у випадках, передбачених законодавством України, Статутом Товариства та цим Контрактом.

Згідно з п.п. 7.4.12. п. 7.4 Контракту, Контракт може бути розірваний у встановленому законодавством України порядку до закінчення строку його дії, а Член Правління може бути звільнений з посади у разі прийняття вищим органом Товариства рішення про припинення його повноважень, у тому числі, з інших підстав, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Як вбачається з п.7.6 Контракту № 3, у разі дострокового припинення контракту з ініціативи Вищого органу Товариства за виключенням підстав звільнення за вчинення порушень з вини Члена Правління, чи незалежних від Члена Правління причин, йому встановлюються наступні гарантії та компенсації: вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку (п.п. 7.6.1.); інші виплати, передбачені законодавством України (п.п. 7.6.2).

ОСОБА_1 12.05.2017 року звертався до т.в.о. Президента, члена Правління ПАТ «Укртрансгаз» Химко М.П. із листом, в якому просив нарахувати та виплатити йому належну вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку, оскільки таку вихідну допомогу відповідно до умов Контракту № 3 від 16.05.2016 року встановлених п.п. 7.6.1 п. 7.6 йому виплачено не було (а.с.38 т.1).

Листом №1001ВИХ-17-468/1001.10 від 19.05.2017 року ПАТ «Укртрансгаз» повідомило ОСОБА_1 про те, що йому було виплачено всі грошові кошти, які передбачені законодавством України відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України та підстави для нарахування вихідної допомоги відповідно до підпункту 7.6.1. п. 7.6. Контракту відсутні, оскільки даними пунктами контракту було конкретизовано виплату вихідної допомоги, що було здійснено Товариством в день звільнення, а тому відсутні підстави для здійснення повторної виплати вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку (а.с.39 т.1).

Відповідно до ст. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч. 1 ст. 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21.03.2017 року № 118-к з ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок та було нараховано та виплачено: компенсацію за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 03.12.2016 року по 21.03.2017 року, вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України та п.7.6.1 Контракту від 16.05.2016 року № 3 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, та інші виплати, передбачені законодавством України (а.с.35,36 т.1).

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що при звільненні його з роботи підлягає виплаті одна вихідна допомога, відповідно до підпункту 7.6.1. Контракту у розмірі шестимісячного середнього заробітку і друга вихідна допомога в розмірі шестимісячного середнього заробітку, відповідно до підпункту 7.6.2. Контракту та ст.44 КЗпП України з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об»єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Пунктом 1.3 Інструкції передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Умовою застосування ч. 1 ст. 9 1 КЗпП України та наслідком задоволення позову про стягнення передбачених контрактом додаткових пільг є встановлення судом таких юридичних фактів, як: визначення в передбаченому законом порядку підприємством (його повноважним органом) переліку таких пільг (у статуті, положенні, колективному договорі); уповноваження певних посадових осіб (органів управління) на укладення трудових договорів на зазначених умовах; наявність власних коштів підприємства на фінансування таких пільг.

Установлено, що за змістом галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і галузевої промисловості України та умовами Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» чи Статуті Товариства не передбачена додаткова виплата вихідної допомоги у разі дострокового припинення трудових відносин з підстав, передбачених до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України ніж та, яка передбачена ст.44 КЗпП України (а.с.122).

Згідно наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21.03.2017 року № 118-к у зв'язку із звільненням, з ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок та було нараховано та виплачено: компенсацію за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період робити з 03.12.2016 року по 21.03.2017 року, вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України та п.7.6.1 Контракту від 16.05.2016 року № 3 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, та інші виплати, передбачені законодавством України (а.с.35,36 т.1).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення суду за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21 червня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Л.В.Василишин

І.О.Максюта