Ухвала суду № 74851093, 21.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 454/2884/17

Провадження № 22-ц/779/825/2018

Категорія 33

Головуючий у 1 інстанції Струс Т.В.

Суддя-доповідач Фединяк

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства «ОСОБА_1.» до Апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року, постановлену суддею Струс Т.В., в м. Сокаль,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 3 жовтня 2017 року.

13 листопада 2017 року року представник фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді Апеляційного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Позовні вимоги мотивував тим, що ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 17.10.2016 року апеляційну скаргу фермерського господарства «ОСОБА_1.» на ухвалу судді Сокальського районного суду від 13.06.2016 року визнано неподаною та повернуто апелянту. Зазначав, що вказана ухвала не ґрунтується на законності, прийнята без дотримання Конституції та законів України, що призвело до того, що представник фермерського господарства в короткі терміни не зміг захистити права господарства, в результаті чого йому було спричинено моральні страждання у звязку з порушенням прав. Просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в його користь в сумі 1000000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді Апеляційного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом фермерського господарства «ОСОБА_1.» до Апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в частині вимог до Апеляційного суду Львівської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду представник фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує на те, що судом не з'ясовано чи має право фермерське господарство на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень та чи відноситься Апеляційний суд Львівської області до органів державної влади. Апелянт вказує на те, що не оскаржує дії судді, а ставить питання про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями судді. Зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження, не вказано норми закону, які забороняють судам розглядати позовну заяву про стягнення моральної шкоди в результаті протиправних дій суддів Апеляційного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації апелянта. На думку апелянта, суд відповідно до норм ЦПК зобов'язаний був розглянути вказану позовну заяву по суті.

Представник фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явився, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині вимог до Апеляційного суду Львівської області, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Розгляд судом позовних вимог предметом яких є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України (у редакції 2004 року чинній на час виникнення спору) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частин першої та другої статті 5 ЦПК України (у редакції 2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом установлено, що 13 листопада 2017 року представник фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 звернувся з позовом до Апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді Апеляційного суду Львівської області у зв'язку з постановленням незаконної ухвали від 17 жовтня 2016 року, якою апеляційну скаргу фермерського господарства «ОСОБА_1.» на ухвалу Сокальського районного суду від 13 червня 2016 року визнано неподаною та повернуто апелянту внаслідок чого йому було заподіяно моральні страждання.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в зазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

За змістом позовної заяви представника між представником фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 та судом (суддею) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 125 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Тобто, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку N 11(2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку N 3(2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

За таких обставин, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Апеляційного суду Львівської області дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, оскільки така позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не встановлено

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-382, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника фермерського господарства «ОСОБА_1.» ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21 червня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Л.В.Василишин

І.О.Максюта