Постанова № 74850825, 19.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 311/3143/18 Головуючий у 1-й інстанції Носик М.А.

Номер провадження 22-ц/778/1984/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Василівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, постанову про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі», ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою, яку згодом уточнив, на дії державного виконавця Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Відділ, ВДВС) та постанову про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» (далі - КП «ДПМ»), ОСОБА_4

В обґрунтування своєї скарги заявник зазначив, що на виконанні Відділу перебувало виконавче провадження за виконавчим листом №2-2403 від 13 січня 2011 року, виданим Василівським районним судом Запорізької області про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості в сумі 6682,52 грн. на користь КП «ДТМ». Виконавчий документ надійшов на виконання до відділу 05 лютого 2011 року та перебував на виконанні у державного виконавця Кропачева І.Л.. 07 лютого 2011 року державним виконавцем було видано постанову про відкриття провадження з накладенням арешту на майно боржника. Однак, в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові про повернення виконавчого листа стягувачу, останньому було встановлено строк для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання до 30 грудня 2012 року. Тобто, 31 грудня 2012 року у стягувача КП «ДТМ» сплив строк пред'явлення виконавчого листа №2-2403 від 13 січня 2011 року до виконання. Однак, 04 липня 2016 року до Відділу надійшла заява до КП «ДТМ» про те, що до КП «ДТМ» не надійшов виконавчий документ, на думку останнього він втрачений. І тому заступником начальника Відділу ОСОБА_4 було прийнято рішення про звернення до суду із поданням про видачу дублікату виконавчого листа за його відсутністю. Строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, а ні державний виконавець, а ні КП «ДТМ» не просили поновити. Після видачі дублікату виконавчого листа, строк його повторного пред'явлення до виконання не був продовжений. Однією з підстав для повернення виконавчого листа без прийняття до виконавчого провадження є пропуск строку для його пред'явлення для виконання. Крім того, виконавчий лист пред'являється до виконання за заявою стягувача. Виконавча служба не може з власної ініціативи відкрити виконавче провадження без заяви стягувача.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправними дії заступника начальника Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4, які полягають у неправомірному відкритті виконавчого провадження за дублікатом виконавчого листа №6/311/64/2016 без заяви стягувача та поза межами строків пред’явлення виконавчого листа до виконання; визнати незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2016 року.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дії заступника начальника Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області ОСОБА_4, які полягають у неправомірному відкритті виконавчого провадження за дублікатом виконавчого листа №6/311/64/2016 без заяви стягувача та поза межами строків пред’явлення виконавчого листа до виконання протиправними.

Визнано незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження №52754057 від 28 жовтня 2016 року за дублікатом виконавчого листа №6/311/64/2016.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Василівський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Василівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, суд першої інстанції виходив з того, що дії заступника начальника Василівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4, які полягають у неправомірному відкритті виконавчого провадження за дублікатом виконавчого листа № 6/311/64/2016 без заяви стягувача та поза межами строків пред’явлення виконавчого листа до виконання є протиправними, тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2016 року є незаконною.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним.

За змістом ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", враховуючи положення статті 383 ЦПК, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Право осіб, які беруть участь у справі, мати інформацію про час і місце судового розгляду справи, брати участь у судовому засіданні забезпечено ч. 1 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України.

Статтями 128, 130 ЦПК України врегульовано порядок здійснення судових викликів та вручення судових повісток.

Частинами 1, 2 ст. 130 ЦПК України передбачено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи в суді першої інстанції призначався у судові засідання на 11 грудня 2017 року, 28 грудня 2017 року, 29 січня 2018 року, 15 лютого 2018 року, 27 лютого 2018 року, 12 березня 2018 року.

27 грудня 2017 року Василівський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надав до суду заперечення в яких просив розглядати справу без участі представника ВДВС (а.с. 15-18).

Між тим, на інші судові засідання призначені на 29 січня 2018 року, 15 лютого 2018 року, 27 лютого 2018 року, 12 березня 2018 року, судом не викликався представник ВДВС, матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення представника ВДВС.

Таким чином, суд першої інстанції розглянувши справу у відсутності представника ВДВС, щодо якої немає належних відомостей про вручення йому судових повісток, фактично порушив право останнього на участь в судовому засідання та позбавив його можливості подати до суду свої доводи та заперечення щодо скарги, що є також порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до ст. 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення; найменування суду, прізвище та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) учасників справи; описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Отже, за наслідками розгляду скарги у даній справі, обґрунтованою може вважатися така ухвала, яка постановлена на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними доказами, які мають бути досліджені в судовому засіданні.

Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України, судом першої інстанції не витребувались та не досліджувались при розгляді цієї справи матеріали виконавчого провадження в цілому, лише ті копії документів із нього, що надавали особи, які беруть участь у цій справі.

Пунктом 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судам роз’яснено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст.ст. 210, 213, 387 ЦПК України.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до пункту 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Аналізуючи викладене, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції вимогам статей 260, 263, 450, 451 ЦПК України не відповідає.

Зазначені порушення норм процесуального права призвело до того, що суд порушив порядок, встановлений для розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, неповно з’ясував обставини справи, не дотримався встановленого ст. 89 ЦПК України принципу оцінки доказів, що на виконання вимог ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Василівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.06.2018 року.

Головуючий

Судді: