Постанова № 74850673, 19.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№ 331/7968/16

Провадження №22-ц/778/1219/18 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, 15.02.2010 р. н. на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька міська рада, про зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, в якому просида визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житлом, знявши відповідачів з реєстраційного обліку в кімнаті житловою площею 23, 74 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала , що на підставі судового рішення яке набрало законної сили, відповідач втратила право користування спірним житловим приміщенням. Крім того, остання з березня 2015 року в ньому не проживає. Оскільки вона є основним наймачем житлового приміщення, реєстрація відповідача та її малолітньої дитини порушує її права.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в кімнаті житловою площею 15, 46 кв.м., загальною площею 23, 74 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, 15.02.2010 р. н. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судом першої інстанції в ході розгляду, що ОСОБА_6 на підставі обмінного ордеру №2204 від 02.06.1984 року, який був виданий її матері ОСОБА_7, має право користування житловим приміщенням в кімнаті житловою площею 15,46 кв.м., загальною площею 23,74 кв.м. у квартирі АДРЕСА_3. Зазначене житло не приватизоване.(а.с. 5)

З наявного в матеріалах справи копії рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2007 року вбачається, що за ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 було визнано право користування жилим приміщенням в кімнаті житловою площею 15,46 кв.м. в АДРЕСА_4 у справі за позовом зазначених осіб до КП «ВРЕЖО-2». (а.с.7)

Однак рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2011 року вищезазначене рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2007 року було скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 до КП «ВРЕЖО-2» про визнання права користування жилим приміщенням. Окрім цього вказаним рішенням апеляційного суду було також скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2007 року за позовом КП «ВРЕЖО-2» до ОСОБА_6 про визнання останньої такою, що втратила право користування житловим приміщенням і прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову КП «ВРЕЖО-2». (а.с. 7,12-13)

Згідно довідки МКП «Основаніє» за №2020 від 25.09.2012 року у спірній кімнаті зареєстровані позивач та її малолітня донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 9)

Окрім того, факт реєстрації позивача у спірному житлі підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року. (а.с. 14-15).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вищезазначеними рішеннями судів було встановлено факт поновлення незаконно скасованої реєстрації та поновлено незаконно скасоване право користування спірним житлом за ОСОБА_6, що в своє чергу позбавляє ОСОБА_4 разом з малолітньою донькою ОСОБА_5 права на реєстрацію та проживання у спірній кімнаті.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 9 ЖК України визначені житлові права громадян, зокрема, частинами 4,5 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

На час розгляду справи ,після скасування судового рішення про визнання за відповідачкою права користування спірним житловим приміщенням , правові підстави для такого користування житлом відсутні.

Згідно ст. 71 ЖК України наймач і члени його сім’ї можуть бути визнані втратившими право користування житловим приміщенням в квартирі, якщо вони більше шести місяців без поважної причини в ній не мешкають.

Факт не проживання ОСОБА_4 та її малолітньої доньки ОСОБА_5 у спірному житлі з 2015 року, був підтверджений показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, допитаних в ході розгляду справи. (а.с. 108-111).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновкупро наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_4 та її малолітньої доньки ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки на час розгляду справи рішення суду від 18.12.2007 року на підставі якого ОСОБА_4 набула право користування спірним житлом було скасовано рішенням апеляційного суду від 23.03.2011 року, а факт її не проживання у кімнаті 15,46 кв.м. у квартирі АДРЕСА_5 понад шість місяців був підтверджений показами свідків, які були допитані в ході розгляду справи, що у відповідності до вимог ст.. 71 ЖК України є безумовною підставою для визнання ОСОБА_4 разом з малолітньою донькою ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в кімнаті житловою площею 15,46 кв.м., загальною площею 23,74 кв.м. в АДРЕСА_6.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2017 року у цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22.06.2018 року.

Головуючий:

Судді: