Рішення № 74850315, 18.06.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.06.2018

ЄУН № 337/4869/17

Провадження № 2/337/303/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Нещеретної Л.М.

при секретарі – Шварцер Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2017р. позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що вона на даний час у Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження №20055455 за виконавчим листом №2-1408, виданим 03.07.2002р. Заводським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, 11.10.2001р.н., в розмірі 1/6 частини усіх доходів боржника щомісячно і до повноліття дитини. Відповідач ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням обов’язків, сплачує аліменти не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 01.08.2017р. утворилась заборгованість в розмірі 27430,33 грн. Вважає, що ця заборгованість виникла з вини відповідача, тому вона відповідно до ст.196СК України має право на неустойку (пеню), розмір якої за її розрахунком становить 391 277,94 грн.

Просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 391 277, 94 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання позивачка не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачки за наявними у справі доказами.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав альтернативний розрахунок пені, зазначивши, що з розрахунком державного виконавця щодо розміру заборгованості по аліментам погоджується, однак позивачка невірно здійснила розрахунок пені, зокрема, неправомірно додає суму заборгованості по аліментам за попередні місяці до заборгованості за кожен наступний місяць, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду України. Згідно його розрахунку пеня становить 7184, 24 грн. Крім того, просить зменшити розмір пені до 4937, 80 грн. Вказана сума відповідає розміру пені за період до грудня 2014 р. Від сплати пені в розмірі 2210, 44 грн. за період з грудня 2014 р. по серпень 2017 р. просить його звільнити з урахуванням його матеріального стану та стану здоров’я, оскільки в грудні 2014р. у нього було виявлено онкологічне захворювання, він проходив лікування, на що витрачав значні кошти, в березні 2015 р. визнаний інвалідом 2 групи, в квітні 2017 р. – інвалідом 3 групи. Отримує лише пенсію по інвалідності, інших доходів немає. Просить позов задовольнити частково.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення подружніх відносин мешкає з матір’ю – позивачкою по справі.

Згідно рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя з батька дитини ОСОБА_2 на користь матері ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_4, 11.10.2001р.н., в розмірі 1/6 частини з заробітку (доходу) боржника, щомісячно, до повноліття дитини.

Виконавчий лист №2-1408, виданий Заводським районним судом м. Запоріжжя 03.07.2002р. на виконання судового рішення, на даний час перебуває на виконанні у Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем 10.06.2017 р., заборгованість за виконавчим листом №2-1408 від 03.07.2002 р. станом на 01.08.2017 р. складає 27 430, 33 грн.

Відповідно до ч.8,9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою неповнолітню дитину.

У відповідності до ч.4 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно ч.1 ст.196 СК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості), при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів мав право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним факт виникнення заборгованості по аліментам саме з вини відповідача.

Так, судом встановлено, що відповідач був зобов’язаний рішенням суду сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки сина в розмірі 1/6 частини свого заробітку (доходу) щомісячно. Разом з тим, розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем, свідчить про те, що відповідач сплачував аліменти, хоча і регулярно, але в меншому розмірі, ніж було нараховано, що, в свою чергу і потягло виникнення заборгованості по аліментам, яка за період з січня 2008 р. по серпень 2017 р. включно становить 27430,33грн.

Суд враховує, що відповідач факт виникнення заборгованості по аліментам та її розмір фактично не оспорює, погоджується з ним, у зв’язку з чим ці обставини відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доведенню іншими належними та допустимими засобами доказування.

При цьому, доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти в повному розмірі, або доказів, що заборгованість по аліментам виникла з незалежних від нього причин, відповідач відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України суду не надав.

При ухваленні рішення суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість по аліментам виникла через те, що державний виконавець надавав йому невірні відомості щодо нарахованих сум, оскільки жодних доказів на підтвердження цих обставин відповідач суду не надав. Крім того, саме на відповідача покладений обов’язок виконання судового рішення, яким визначений конкретний розмір аліментів. Про наявність такого рішення відповідач був обізнаний. Тому обставини, на які він посилається, свідчать про власне недбальство відповідача, яке разом з юридичною необізнаністю не є підставою для звільнення особи від юридичної відповідальності.

Отже, вказані обставини в сукупності свідчать, на думку суду, про виникнення заборгованості по аліментам з вини відповідача ОСОБА_2 і наявність у позивачки ОСОБА_1 права на стягнення неустойки на підставі ст.196СК України.

При визначенні розміру пені суд виходить з того, що за вимогами ч.1 ст.196СК України (в редакція, яка діяла на момент виникнення заборгованості) одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом вказаної статті, з урахуванням того, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця,неустойку(пеню) слід обчислювати, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 11.09.2013 року у справі №6-81цс13 та від 01.07.2015 р. у справі №6-94цс-15.

Перевіривши наданий позивачкою розрахунок неустойки (пені), суд вважає його невірним, складеним без дотримання вищевказаних вимог, оскільки позивачка безпідставно застосувала при обчисленні пені спосіб додавання заборгованості за минулий місяць до заборгованості за наступний місяць. За таких обставин суд не бере цей розрахунок за основу при ухваленні рішення.

При ухваленні рішення суд бере до уваги розрахунок неустойки (пені), наданий суду відповідачем. Перевіривши цей розрахунок, суд вважає, що він складений відповідно до вказаних вимог законодавства і є вірним.

Згідно з цим розрахунком, розмір неустойки (пені), нарахованої на заборгованість по аліментам за період з січня 2008р. по серпень 2017р. включно становить 7184, 24 грн.

Згідно з ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Судом встановлено, що в грудні 2014 року відповідачу ОСОБА_2 було вставлено діагноз - рак шлунку, протягом 2015-2017 р. він проходив періодичні медичні обстеження та стаціонарне лікування в лікарняних установах, курси хіміотерапії, в 2015 р. визнаний інвалідом 2 групи, 03.04.2017 р. – 3 групи, є пенсіонером по інвалідності. У зв’язку з захворюванням відповідач несе певні витрати на лікування.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.196СК України та вказані обставини, а саме стан здоров’я відповідача, що впливає на погіршення його матеріального стану, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки (пені) до 5 000 грн.

Суд вважає, що зменшення розміру пені буде відповідати принципу цивільного судочинства - верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також закріпленим в ст.7СК України засадами регулювання сімейних відносин – справедливості, розумності.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Так, судом прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) в сумі 5000 грн., що складає 1,27% заявлених вимог (5000,00грн. х 100% : 391 277,94 грн).

За подання позову позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 3 912,79грн.

Судовий збір за задоволені вимоги на суму 5000,00грн. становить 49,70грн. Однак згідно з нормами ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір за подання фізичною особою позову майнового характеру не може бути меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення до суду з цим позовом становило 640 грн.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Керуючись ст.7, 180, 196 СК України, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, 21.08.1970р.н., РНОКПП25800006796, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП2718521725, місце реєстрації: АДРЕСА_2, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 5 000,00 грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 640,00 грн., а усього 5 640,00 грн. (п’ять тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду –якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмові у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Нещеретна